Пизанский комплекс выполнен в традициях: романского стиля готики барокко

 Любов до ближнього - це те, чому нас вчать с засомого дитинства. І зачастіш ми бачимо її у тому, як відносяться до нас та інших наші батьки, або у книжках, фільмах і т.д.

Любові нас повчають навіть дитячі казки. Чи не раз, читаючи казки Братів Грім, або Шарля Перо, ми бачимо що їх герої добрі та люблять усіх - це лише перша сходинка у тому, як ми бачимо любов до ближніх з боку. А пізніше, коли ми виростаємо та переходимо на більш серйозну літературу, ми бачимо цю любов вже у інших героях. "Пурпурові вітрила", де Ассоль кохала і свого батька, і того, до кого належало її серце. Або тіж самі "Ромео та Джульєтта", що показували своє кохання, незважаючи на те що їх сім'ї ворожблять.

І чому ж тоді нас іноді змушують читати дорослі? Бо вони хочуть показати, що любов можна знайти не тільки у сериалах або Інстаграмі, а й у тих старих та покритих пилом книгах, що колись читала мама.

Объяснение:

ответ:

— я знаю тебя много лет, но ты никогда не обращался ко мне за советом или . я не могу вспомнить, когда ты в последний раз приглашал меня в свой дом на чашку кофе, хотя моя жена, крёстная твоего единственного ребёнка. будем сейчас откровенны: ты никогда не искал моей дружбы и ты боялся быть у меня в долгу.

— я не хотел нажить неприятностей.

— я понимаю. ты нашёл в америке рай: у тебя хорошо шёл бизнес, тебя защищала полиция и тебе не нужны были такие друзья как я. а теперь, ты приходишь и говоришь: дон корлеоне, мне нужна справедливость. но ты не просишь с уважением, не предлагаешь дружбу, даже не думаешь обратиться ко мне — крёстный. нет, ты приходишь ко мне в дом в день свадьбы моей дочери и просишь убивать за деньги.