Лабораторная работа Знакомство со строением листа. Простые и сложные листья

1. Рассмотрите гербарный лист; найдите составные части листьев разных растений, определите: какие из этих листьев простые, какие - сложные.

2. Подготовьте микроскоп к работе, рассмотрите микропрепарат листа камелии; найдите, пользуясь рисунком в учебнике, кожицу, жилку, столбчатую и губчатую ткани.

3 Зарисуйте в тетради один из простых и сложных листьев с гербарного листа, подпишите его составные части и тип жилкования.

ВЫВОД: Листья у большинства растений зеленые, чаще всего — плоские, обычно двустороннесимметричные. Размеры от нескольких миллиметров (ряска) до 10—15м (у пальм).  У некоторых растений черешков нет, такие листья в отличие от черешковых называются сидячими. Прилистники также бывают не у всех растений. Они представляют собой различных размеров парные придатки у основания черешка листа. Форма их разнообразна (пленки, чешуйки, маленькие листочки, колючки), функция — защитная. Простые и сложные листья различают по числу листовых пластинок. Простой лист имеет одну пластинку и отпадает целиком. У сложного на черешке располагается несколько пластинок. Они прикрепляются к главному черешку своими маленькими черешочками и называются листочками. При отмирании сложного листа сначала отпадают листочки, а затем — главный черешок

Умение слушать - это в первую очередь умение слышать себя, свою интуицию, прислушиваться к своему разуму и душе. Умный человек отличается тем, что он сначала слушает, а потом уже говорит.

Возможность слышать напрямую зависит от эмоционального состояния человека. Чем более ты возбужден, тем хуже ты воспринимаешь информацию. Полноценное общение в перевозбужденном состоянии невозможно.

Выслушать человека – это самый лучший проявить к нему уважение. Внимательно слушая, ты даешь понять, что тебе важен человек и ты понимаешь и принимаешь его мнение.

Почему умение слушать сопоставляется со словом ум? Во довольно Человек с высоким уровнем эмоционального и умственного развития умеет слушать своего товарища или опонента, а так же анализировать свои и его действия, что позволяет составить четкую картину того или иного индивида.

Объяснение:

априкінці XVIII ст. було ліквідовано мистецькі класи при Харківському колегіумі, мистецьку школу при Києво-Печерському монастирі було зведено до рівня майстерні іконописного ремесла. Українське образотворче мистецтво, яке раніше не поступалося кращим європейським зразкам, позбавилося можливості повноцінного розвитку.

На початку XIX ст. розпочався новий етап розвитку українського образотворчого мистецтва. Цьому сприяли новаторські пошуки майстрів, потяг до зображення народного життя, вихід на перший план професійного світського мистецтва.

Першими українськими художниками, у творчості яких з'явилися риси нового романтичного стилю, стали І.Сошенко, К. Павлов, Г. Васько. Творчий доробок І. Сошенка склали портретні та пейзажні твори, побутові картини. Г. Васько здобув визнання як портретист насамперед завдяки портретам тогочасних українських видатних особистостей.

Значне досягнення українського мистецтва XIX ст. - романтична образотворча спадщина Т. Шевченка, яка складається з понад І тис. творів у різних жанрах: історичному ("Смерть Олега, князя древлянського", "Смерть Сократа", "Смерть Богдана Хмельницького"), портретному (портрети Є. Гребінки, М. Щепкіна, автопортрети тощо), побутовому ("Циганка-ворожея", "Катерина", "Хлопець-жебрак дає хліб собаці").

Українська тематика у той час насичувала творчість І.Рєпіна ("Українка", "Українська селянка", портрети Т. Шевченка, М. Мурашка, "Запорожці пишуть листа турецькому султану", "Чорноморська вольниця"). Красу українського пейзажу віддзеркалили у свої творах І.Айвазовський ("Чумацький шлях", "Український пейзаж", "Весілля на Україні"), М. Ге ("Місячна ніч. Хутір Іванівський", "Ранок. Хутір Іванівський"), А. Куїнджі ("Українська ніч", "Місячна ніч на Дніпрі"), І.Крамськой ("Місячна ніч", "Русалки"), С. Васильківський ("Козача левада", "Дніпровські плавні"). Життя українського селянства відбивали у побутових картинах М. Кузнєцов ("У свято", "На заробітки"), К. Костанді ("У хворого товариша", "У люди"), М. Пимоненко ("Весілля в Київській губернії", "Проводи рекрутів").

Інтерес до історії українського козацтва відбивали історичні твори О. Мурашка ("Похорон кошового"), О. Сластіона ("Проводи на Січ"), М. Івасюка ("В'їзд Богдана Хмельницького до Києва"), у яких єдналися реалістичність в оцінюванні історичних подій та романтичне відчуття причетності до історії свого народу.

Подальший розвиток отримав і жанр портрета. Образною яскравістю, глибиною психологічних характеристик, багатством колориту відзначено портрети пензлів М. Мурашка, І. Кримського, М. Ге, І. Рєпіна.

Інтерес митців до життя народу виявився у творчості художників Західної України Т. Копистинського ("Погорільці", "Гуцулка", "У селянській хаті"), Т. Романчука ("На водопої", "Узлісся", "З дороги"), К. Устияновича ("Шевченко на засланні", "Козацька битва"), /. Труша ("Трембітарі", "Гуцулка з дитиною", портрети І. Франка, В. Стефани-ка, М. Лисенка, Лесі Українки), Ю. Пігуляка та ін.