Сравните политическую жизнь России в 1993 — 1999 гг. и в начале XXI в. Какие выводы можно сделать из сравнения?

12 декабря 1993 г. одновременно с голосованием по Конституции состоялись выборы в Государственную думу. На выборах были представлены разные силы. Блок «Выбор России» во главе с Е. Т. Гайдаром опирался на поддержку государственных структур. В целом его отличала либеральная направленность, но поскольку основным носителем либерального сознания в нашей стране был не слой собственников, а интеллигенция, это определило и своеобразные черты российского либерализма: оторванность от здравого смысла, чрезмерное преувеличение значения свободы в сфере потребления. Осенью 1993 г. сформировался блок «Явлинский — Болдырев—Лукин» ( « Яблоко »), стоящий на позициях умеренного либерализма. По общефедеральному списку на выборах 1993, 1995, 1999 гг. блок получал около 7 — 1 0 % голосов. Лидеры «Яблока» подчеркивали, что курсу Ельцина можно противопоставить не только коммунистическую альтернативу, но и демократическую.
Активную деятельность развернула Либерально-демократическая партия России (ЛДПР; лидер В. В. Жириновский). Опираясь на искусную демагогию и популизм, партия Жириновского в 1993 г. заняла 70 мест в парламенте, но на последующих выборах представительство ЛДПР в парламенте сократилось.
Поддержкой населения пользовалась Коммунистическая партия РФ (КПРФ) под руководством Г. А. Зюганова. Идеалом партии стало новое видение социализма, построенного на принципах многоукладной экономики; восстановление СССР; укрепление обороноспособности страны.
Выборы в Государственную думу в 1995 г. показывали растущую роль в политической жизни страны оппозиции. Напряженной была президентская предвыборная кампания 1996 г. Первый тур, не определивший кандидатуру президента, состоялся 16 июня; второй — 3 июля 1996 г. Во втором туре борьба развернулась между Б. Н. Ельциным и Г. А. Зюгановым. Было объявлено о победе Б. Н. Ельцина.
Усиливалась угроза распада Российской Федерации. К этому вел рост сепаратизма среди руководителей национальных республик, что сопровождалось ростом притеснения русских. Особенно опасное положение сложилось в Чечне, которая превратилась в источник преступности во всей России. Попытка Центра восстановить конституционную законность и правопорядок привела в 1995 —1996 гг. к военным действиям. Ожесточенные бои были во многом неудачны для российской армии из-за непоследовательности центральных властей, поддержки сепаратистов из-за рубежа и даже в российских СМИ, включая телевидение. В результате с 1996 г. Чечня фактически стала независимым бандитским государством.
После кризиса 17 августа 1998 г. президент Ельцин вынужден был выдвинуть на пост премьер-министра Е. М. Примакова, за которого проголосовали и члены думской оппозиции. Новому правительству, экономический блок в котором возглавил коммунист Ю. Д. Маслюков, удалось добиться роста промышленности, спада социальной напряженности. В мае 1999 г. попытка Думы отстранить от власти Ельцина привела к отставке правительства Примакова.
Летом 1999 г. боевики из Чечни совершили нападение на Дагестан. Российская армия во многом учла опыт первой чеченской кампании, и ее действия были более успешными. Власти пресекли попытки СМИ развернуть прочеченскую пропаганду. При участии населения Дагестана боевики были выбиты из республики. Осенью 1999 г. в России произошли чудовищные террористические акты — взрывы жилых домов в Москве, Буйнакске, Волгодонске. Их связали с действиями чеченских террористов. Началась антитеррористическая операция на территории Чечни. Войска заняли почти всю территорию республики, разгромили основные силы сепаратистов. Ответственность за вторую чеченскую кампанию взял В.В.Пут ин, назначенный премьер-министром 9 августа 1999 г. Успех боевых действий привел к росту популярности Путина.
В декабре 1999 г. состоялись парламентские выборы. Второе место после КПРФ занял блок «Единство», созданный властями накануне выборов и заявивший о безоговорочной поддержке Путина. Вместе с другими проправительственными силами «Единство» составило большинство в Думе. 31 декабря 1999 г. Ельцин заявил о сложении с себя обязанностей президента. Исполняющим обязанности главы государства стал Путин. На президентских выборах 26 марта 2000 г. он одержал победу.

Оноре де Бальзак "Гобсек"

за малюнком можна визначити портрет героя

Портрет Гобсека

Лице: «місячний лик»; «жовтава блідість скидалася на колір срібла, з якого облупилася позолота»; «риси здавалися відлитими в бронзі»; глибокі зморшки «мережать» його обличчя; «густі чорні брови».

Волосся: гладеньке, акуратно причесане, «із сивиною попелясто-сірого кольору».

Очі: «жовті, як у куниці»,«майже без вій», «боялися світла»; «дашок старого кашкета надійно захищав очі від світла».

Ніс: «гострий», «подовбаний на кінчику віспою, скидався на свердлик».

Губи: «тонкі, як у алхіміків або старих карликів, зображених на картинах Рембрандта».

Голос: «тихий, лагідний», Гобсек «ніколи не сердиться»; говорить про гроші «тоненьким голоском, схожим на звук флейти», в яку забули вставити мундштук.

Вік: угадати неможливо, бо здається, чи то він «завчасу постарів, чи задумав до похилого віку зберегти молодість».

Объяснение:

Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

      Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.

   У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.

   Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це іб випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.

     Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.

   Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до , проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що прославлені вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.