1. Поезія супроводжує японців упродовж всього життя. (Вірші в житті японців присутні скрізь: на картинах, предметах побуту — рушниках,' серветках тощо.)
2. Силабічна система віршування в японській поезії. (Силабічна (від грец. зуІІаЬе — склад) — система віршування, в основу якої покладено однакову кількість складів (часто — 13, рідше — 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. Її основний метричний закон — чергування п’яти і семи складів, з яких і складаються вірші.)
3. Хайку — вірш, що має силабічну форму. (Хайку — це поезія, шо має силабічну форму, яка виникла в Японії і характеризується відсутністю рими та чіткою епіграмною структурою: сімнадцять складів, розподілених між трьома рядками за схемою 5—7—5.)
4. Хайку як «зорова» поезія. (Хайку — це «зорова» поезія, вона допомагає «побачити» усе те, про шо говориться у вірші. Головне призначення хайку — створити поетичну картину, яка зможе викликати у читача відповідний настрій, збентежить душу, розбудить уяву, яка домалює відповідні картини.)
5. Підтекст як один із прийомів японської поезії. (Підтекст — це прихований, внутрішній зміст висловлювання.)
6. Мацуо Басьо — видатний майстер хайку. (Мистецтво хайку підніс Мацуо Басьо, який досяг у цьому жанрі найбільших висот.)
Я дуже любила японську поезію коли вчилася в 6 класі
Фантастика – важливий жанр сучасної літератури. Завдяки їй було зроблено безліч наукових відкриттів і переосмислені деякі факти. Письменники хвацько пофантазувати на тему: “Що могло б бути в майбутньому?” І залишили нам мільйони томів. Сьогодні їх можна знайти в електронному вигляді. У будь-який онлайн-бібліотеці ви можете відшукати тисячі книг в жанрі фантастика. Але чи всі вони гідні прочитання? Автор блогу Comfy і сама захотіла почитати. Розгубившись в такому величезному виборі, я вирішила скласти власну добірку творів. Зізнаюся, зробити це було нелегко. Виношу на ваш суд список сильних робіт на тему майбутнього.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Составьте рассказ от имени путешественника, посетившего древние Пирей и Афины. Включите в рассказ описание морских гаваней,
А пока нас ждет Пирей. Именно здесь находится самый сильный в Элладе флот и сосредоточена торговая жизнь Аттики. Пирей — главный порт Афин. Как говорят, он находится в восьми километрах от Афин, в прекрасной гавани. От города к Пирею ведет проход, образованный двумя Длинными стенами. Афиняне уверены, что такие стены во время осады города обеспечат постоянный доступ к морю. Таким образом снабжение города не будет прервано и город может обороняться очень долго.
Мне рассказывали, что порт Пирей разделен на несколько гаваней. Две из них военные и одна – для торговых кораблей. В военные гавани нам заглянуть не позволят. Ведь именно сюда после военных походов приплывают афинские корабли. Они входят в ворота гавани, которая окружена высокими стенами. Даже очень любопытный афинянин не может заглянуть за эти стены, не то что путешественник-иноземец.
Вот наш корабль прибывает в торговую гавань. Как здесь шумно и многолюдно. Раньше, пользуясь своим могуществом, афиняне практически заставляли торговцев заходить в Пирей. Со временем он стал центром морской торговли, и купцы сами вели сюда свои корабли. Вот тут мы и сходим на берег Эллады.
Сегодня я хотел бы добраться до Афин по дороге между Длинными стенами и первым делом успеть посетить Агору. Говорят, что Агора — это центр жизни города. Площадь является местом встреч, центром городской торговли и даже культурной жизни. На Агоре постоянно можно увидеть представления различных театральных групп, петушиные бои и кучу других развлечений. Не терпится посмотреть храм Гефеста на Агоре и место, где заседает Совет пятисот, главный орган власти в демократических Афинах. Хочется осмотреть все достопримечательности Афин. Правда меня предупреждали, что далеко не все районы Афин величественны и безопасны. Например, район Керамика, где вокруг кладбища расположены многочисленные гончарные мастерские. Говорят, чтобы не портить впечатление от Афин, лучше туда не соваться. Может быть и послушаюсь этих советов, ведь гораздо приятнее наслаждаться искусством афинских гончаров в виде уже готовой вазы или кувшина, чем наблюдать как в грязи и вони изготавливаются эти шедевры.