Подумай, какое звено в круговороте веществ самое главное. 1) потребители 2) разрушители

ответ:

історія людства рясніє війнами. чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?

війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. пізніше — за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. потім загарбували території заради корисних копалин, світового

різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) — та лишалася сутність. адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.

плаче ярославна "в путивлі на валу, на брамі", бо її ладо, князь ігор повів дружину "на землю половецьку за землю руську".

залишається вдовою горпина чурай, напівсиротою — її донька маруся.

багато горя несли війни. і хоч україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. згадайте розділ поеми і. драча "ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть врубелів "демон" жахнувся. в хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.

найбільшим лихом хх століття була для україни, як і для багатьох інших країн світу друга світова війна. активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках

ответ:

дорогий друже!

мені б дуже хотілося, щоб ти, діку, став моїм другом. знаєш, чому? тому що ти надійний, сміливий, розумний. ти завжди можеш знайти вихід із найскладні­шої ситуації.

незважаючи на те, що тобі лише п’ятнадцять, ти здійснюєш дорослі вчинки. ти взяв на себе величезну відповідальність за життя людей і гідно впорався з цим.

знаю, діку, як ти переживав, що тобі не вистачало знань, коли у критичній ситуації ти став капітаном. дуже хотілося тобі , коли ти повторював: «так, якби на борту «пілігрима» я знав усе те; що мав знати справжній моряк, скількох нещасть можна було б уникнути» (переклад п. соколовськогб). було б добре, якби такі муки совісті періодично з’являлися у кожного з нас. можливо, тоді люди, більше б думали і не чинили б поганих вчинків.

а ще приємно, діку, що ти це розумієш, прагнеш знань і сміливо йдеш до по­ставленої мети. ти молодець, шо вивчився, став капітаном і виправдав надії міс­тера велдона і капітана халла.

читаючи роман, я весь час думав; «а раптом він зазнається? почне зневаж­ливо ставитися до всіх? » діку, ти молодець! ти витримав! цього не сталося. пра­вильно сказав капітан халл: «скромність і рішуча вдача — оце і є дік сенд! » ти ніколи не підвів ані містера велдона, ані капітана халла, ані нас, твоїх читачів і шанувальників. хай щастить тобі в усьому!

твій друг —