Определи истинность утверждений для цепочек А, Б и В, заполни таблицу. Если окажется, что утверждение не имеет смысла для какой

ответ к заданию приложен
 

Оманливою простотою

Він не купує читачів.

Життя для нього — поле бою

Двох сил, світоглядів, світів.

М. Рильський

У його висічених із алмазу

й полум'я героях сконцентроване

загальнолюдське й вічне.

Гурян Борян

Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них — російський письменник Михайло Шолохов.

Як і в творчості німецького письменника Генріха Веляя, оповідання пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна.

Війна скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія героя Г. Белля, у першу чергу, в тому, що він не розуміє, не може сформулювати сенс принесеної війні жертви; його фраза, як і назва твору, обірвана: "... проти мого прізвища буде написано: "Пішов на фронт і поліг за...".

На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла йому війна, —смерть рідних, жахи концтабору — Андрій Соколов "находить сенс у вихованні обпаленого війною сироти — хлопчика Ваги.

Недарма оповідання починається і закінчується зображенням всепереможної весни, що затягує рани на тілі землі і а душах людей.

Особливість композиції полягає в тому, що Шолохов подає оповідання в оповіданні. Зустріч автора-оповідача з незнайомцем із дитиною переходить у розповідь самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, яке спочатку нічим не відрізнялось від звичайного життя пересічних, людей. Але все змінила війна, яка забрала життя його дружини і доньок: авіабомба розбила будинок сім'ї разом з його мешканцями. Остання надія — син Анатолій — на фронті в кінці війни...

Это было давно. Еще тогда, когда у людей не было зеркал.

Один юноша был очень красивым. И чтобы увидеть свою красоту, он ходил к ручью, чтобы посмотреть на свое отражение.

Он долго смотрел на свое отражение, и восхищался собой. Тогда из леса появилась маленькая летающая красавица и сделала из юноши прекрасный цветок. Этот цветок остался на берегу ручья, любуясь своим отражением.

А люди запомнили эту девушку с крыльями и начали называть Феей. Подумали, что она может все чудеса на этом свете. Ну уж очень они начали бояться долго засматриваются в зеркало, из-за этого рассказа в народе.

Поэтому, стали говорить тем, кто часто смотрит в свое отражение:

— Не любуйся долго собою, чтобы Фея в цветок, не превратила.