Рассмотри на втором форзаце учебного пособия физическую карту Республики Беларусь. Какие цвета преобладают на карте? Что они означают?

На карте Республики. Беларусь преобладают зеленые цвета. Это означает, что большая часть Беларуси занята равнинами.

«Маленька людина» у світовій літературі  Визначення "маленька людина" застосовується до розряду літературних героїв епохи реалізму, зазвичай займають досить низьке місце в соціальній ієрархії: дрібний чиновник, міщанин або навіть бідний дворянин. Образ "маленької людини" опинявся тим більш актуальне, ніж більш демократичною ставала література. Саме поняття "маленька людина", швидше за все, у вживання ввів Бєлінський (стаття 1840 "Лихо з розуму"). Тему "маленької людини" піднімають багато письменників. Вона завжди була актуальна, тому що її завдання - відображати життя простої людини з усіма її переживаннями, проблемами, бідами і маленькими радощами. Письменник бере на себе тяжкий труд показати і пояснити життя звичайних людей. "Маленька людина - представник всього народу. І кожен письменник представляє його по-своєму.  У світовій літературі можна виділити роман-притчу Франца Кафки «Замок, що розкриває трагічне безсилля маленької людини і його небажання примириться з долею.  У німецькій літературі до образу «маленької людини» тяжіли Герхарт Гауптман у своїх драмах «Перед сходом сонця» і «Самотні». Багатство образів «маленької людини» у творах Гауптмана породжує безліч різних варіантів (від малоосвіченого візника до тонкого інтелігента). Продовжив традицію Гауптмана Ханс Фаллада.  У російській літературі XIX століття зображення образа маленької людини стало особливо популярним. Над ним працювали Пушкін, Лермонтов, Гоголь, Грібодоев, Достоєвський, Чехов, Лев Толстой і багато інших письменників.  Уявлення про "маленьку людину" змінювалося протягом всього 19 - початку 20 століть. Кожен письменник теж мав свої особисті погляди на даного героя. Але вже з другої третини 20 століття цей образ зникає зі сторінок літературних творів, так як метод соціалістичного реалізму не припускає такого героя

Любая информация, воспринимаемая живым существом, вызывает в нервной системе отклик в виде некоторого количества электрических импульсов, характер которых зависит от нескольких факторов (например, новизна информации, то, имеет ли она отношение к удовлетворению той или иной потребности и т.д.). Эти электрические импульсы, протекая по нервным волокнам, заставляют их связываться в так называемые нейронные пути.

Есть несколько свойств нервных узлов (такие, как облегчение, суммирование и другие), в силу которых при повторном прохождении импульсов по данному пути этот путь становится все прочнее, а вероятность того, что в следующий раз импульсы пойдут именно по нему, повышается. Это напоминает образование "народной тропы" на газоне: ее состояние зависит от того, сколько людей по ней за один раз или за более длительное время, но чем виднее тропа, тем больше вероятность, что каждый следующий прохожий пойдет по ней, а не по траве.

Тем самым информация запечатлевается при повторах или при очень сильном отклике ("стрессовое запечатление") все прочнее и прочнее. Если эта информация требует какой-либо реакции, то и вероятность одинаковых действий в ответ на поступление этой информации тоже повышается. Так образуются знаменитые условные рефлексы