Как ты думаешь, в каком городе установлена копия этого памятника? И почему именно там?

В Смутное время, именно в Нижнем Новгороде, земский староста Кузьма Минин начинал собирать ополчение, призывал горожан встать на защиту русских земель.
Ополчению нужен был полководец, новгородцы обратились к князю Дмитрию Пожарскому, который согласился при условии, что Минин будет отвечать за бытовые вопросы
Памятник в честь героев, Минина и Пожарского, хотели установить в Новгороде, на месте начала великих событий, в родном городе Минина и Пожарского, но установили в столице на Красной площади, так как это имело огромное значения идя всех россиян, ценность победы ополчения и освобождения Москвы от польско-литовских захватчиков. Только в 2004 году, точную копию московского памятника установили в Нижнем Новгороде- Работа скульптора Зураба Церетели повторила творение скульптора Мартоса, Памятник установлен на площади Народного единства, где началось народное ополчение 1611 года.

Объяснение:

Лист до Тома Сойєра:

Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк

Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди — наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у похід. Цього року ми їздили туристським табором до Криму. Це в нашій Україні є такий гарний півострів. Там море, гори, курорти й дуже красиві місця. Командир групи провів нас гірськими маршрутами. Ми побували на горі Ай-Петрі, каталися на канатній дорозі. А ще ми побували в Мармурових печерах на горі Чатир-Даг. Уявляєш? Кожний день розпочинався на свіжому повітрі в палатці біля моря або на якійсь горі. Це страшенно цікаво. І я уявляв, якби ти був разом з нами, то в нас була б найвеселіша група. Наступного літа чекаю тебе в гості. Але можеш приїхати і взимку. У місті на площі буде стояти святкова ялинка, а навколо неї повно розваг. Та й взагалі, нудьгувати нам не доведеться! Чекаю листа від тебе.

Твій друг Максим. До зустрічі.

Питанням про те, ким насправді були учасники біблійної історії, переймалося чимало літературного люду, але здебільшого не з українського письменства: Леонід Андрєєв про Юду, Михайло Булгаков про Христа, сучасна англійська письменниця Мері Маккей про Варавву. Тож у своєму новому романі відомий український письменник Сергій Батурин долучається до когорти тих, хто й досі шукає відповідей на прадавнє питання, присвячене, зокрема, тому, ким був той "розбійник Варавва", що його згадують усі четверо євангелістів? Чи насправді він був знайомий з Ісусом? І чому єрусалимський натовп наполягав на його помилуванні, а римському префекту Понтію Пилату довелося "вмивати руки"? Хай там як, але перед читачем розгортається яскрава і по-справжньому переконлива панорама Римського світу й варварської Європи на початку першого тисячоліття нової ери. "— Добре,— погодився Пилат і повернувся до людей.— Скажи мені, народе юдейський, скажіть мені, діти Ізраїлю, кого я маю помилувати заради свята Песах: Ієгошуа Назраю чи цього, як його, …Варавву? — на свій лад переінакшив прізвисько проповідника префект. — Бар-Авву,— поправив Анна. — Бар-Авву,— уточнив римлянин. — Бар-Авву,— підхопили коенів слуга Гедалія та рудий коен Бецалель, а за ними й весь натовп. — Не розумію,— тільки й знизав плечима вражений префект Юдеї Понтій Пилат.— Вони просять за того Варавву…".

Объяснение: