Десять управленческих ролей, которые можно объединить в три группы - межличностную, информационную и область принятия

Сочинение по теме : Совершенный человек современности"

На мой взгляд, современный человек должен следовать всем тенденциям современного общества. Получается, что в обществе модно и востребовано, тому и должен следовать современный человек. Это касается всех сфер жизни нашего общества. Если модно, скажем, носить черные вещи, увлекаться музыкой и архитектурой, то современный человеком, для этого общества, будет тот, кто следует этим тенденциям. Если же человеку нравятся вещи других цветов и он предпочитает живопись, то для социума он не будет являться современным, так как не следует его тенденциям и пути.

Другим не менее важным показателем, по которому можно определить современного человека, является то, как человек использует все самые последние достижения общества, особенно в сфере технологий. Если человек активно пользуется всеми современными технологиями или большинством из них(интернет, мобильный телефон, социальные сети), то данного человека можно считать современным и, как правило, такому человеку легче ориентироваться в обществе и быть более коммуникабельным.

И самым главным показателем, по которому можно определить современного человека в нашем обществе, это объем информации, которым человек владеет. Иными словами, уровень знаний человека во всех возможных областях общества. С такими людьми, как правило, легко общаться и находить общие темы для разговора. Поэтому люди, которые имеют определенные знания в какой-либо области и интересуются множеством других сфер жизни, всегда востребованы, популярны и коммуникабельны в обществе. Именно поэтому их можно назвать современными.

В завершение хочется сказать, что принципов и правил по которым можно определить современного человека великое множество и каждый человек может привести свои примеры, которые будут правильными. Но наиболее объективными могут считаться эти 3 показателя, ведь большинство людей в обществе, именно по ним судят о современности человека.

ответ: Гутне скло – вид декоративно-ужиткового мистецтва. Назва вказує на особливості технології та характер виготовлення виробів, що набули остаточ. вигляду біля скловар. печі, видувалися вільно чи за до форм. Гутні техніки – сукупність специф. прийомів та в руч. оброблення скла у гарячому стані: видування, кракле, ліплення, міллєфіорі, накладання кольор. шарів, ниток, крихти, рифлення, фляндрування тощо. Перші достовірні зразки виробів із гарячого скла знайдено під час розкопок м. Ура в Месопотамії (25 ст. до н. е.). У серед. 1 ст. н. е. було винайдено склодувну трубку (до цього скловироби формували за до піщаного ядра»), Г. с. почали формувати і декорувати різноманіт гутної техніки. Високого худож. рівня Г. с. досягло в Італії, Іспанії, Німеччині, Чехії. Під впливом нім. та чес. скляної продукції 16–17 cт., що надходила в Україну, з’явилися поняття – «гута», «гутник», «гутне скло», «гутництво» (від нім. die Hutte – будівля, в якій знаходиться скловарна піч). Згодом ці назви закріпилися на укр. ґрунті. Традиційно «гутним» називають давнє укр. скло.

Укр. Г. с. сягає часів Київ. Русі. Археол. знахідки цього періоду свідчать про виготовлення зі скла прикрас (браслети, намиста, обручки), а також посуду (пляшки, келихи, склянки). Осн. формою вироб-ва худож. скла в Україні до серед. 19 ст. були різні за потужністю скловарні майстерні – гути (згадуються у документах від 16 ст.). Досить щільно розташовувалися гути на Чернігівщині, Волині, Поділлі, Київщині. Від серед. 19 ст. Г. с., яке виготовлялося кустар поступово зникало, поступаючись якістю та рентабельністю виготовлення продукції склороб. з-дів. Розквіт Г. с. в Україні припадає на кін. 17–18 cт. Гутна справа хоча і була певною мірою відокремлена від суміж. видів худож. ремесел, виходячи зі специфіки процесу виготовлення, але існуючи у часи панування стилю бароко, не могла не втілити його риси, зокрема у формотворенні, орнаментиці. М. Біляшівський, досліджуючи Г. с., відзначав, що вироби 18 ст. мають гарну лінію форми, справжню оздобу. Осн. асортимент гут – різноманіт. посуд для зберігання напоїв: баклаги, барильця, дзбани, карафи, плесканки, сулії, штофи; для пиття: келихи, кубки, кухлі, чарки. Велику групу посуду складає фігурний, що за типологією форм найбільш декоративний. У цій групі виділяються пляшки-ведмедики, що були неодмін. атрибутом нар. весілля