_ прогноз является достаточно точным для вулканов с определенной периодичностью активности, выполненный на основе показаний

Объяснение:

Твір-роздум на морально-етичну тему за трагедією В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»

      Найзнаменитіша і найтрагічніша історія кохання - це безсумнівно трагедія Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Це історія про сварки і союз, про юнацький максималізм і людські переживання. Відомо, що англійський драматург, Вільям Шекспір, переказав у своїй художній манері історію двох закоханих, про яких існувало народне сказання в літературі Італії.

   У п'єсі піднімаються традиційні для розуміння проблеми: сила любові і ненависті, батьки і діти, борг і особисті бажання. Читаючи твір, ми поринаємо у світ юнацької пристрасті, закоханості між головними героями. Їхні почуття засновані на любові з першого погляду. Буря емоцій штовхає Ромео і Джульєтту на необдумані вчинки. Діти ворогуючих кланів, Монтеккі і Капулетті, вони стоять «на краю обриву», готові розірвати будь-які сімейні узи зі своїми рідними. Чи справжнє їхнє кохання? Хочеться вірити, що саме такими мають бути справжні почуття. Мені здається, що в юному віці серця найбільше відкриті для любові, коли це почуття надихає і забарвлює світ в різнокольорові відтінки, коли хочеться дихати одним повітрям і радіти життю. Все або нічого - такий підсумок трагедії Шекспіра.

   Автор, порушуючи тему ворожнечі між родинами Капулетті і Монтеккі, показує читачеві-глядачеві лише молодих людей з різних сімей, які намагаються самоствердитися за рахунок інших, адже це іб випробувати кращі клинки Верони, помірятися кулаками. І тут виникає питання про силу ворожнечі між сім'ями, наскільки вона мала місце в дійсності. Мені здається, що саме юнацька незрілість і привела до сумних подій, вбивства Тибальта, а потім і трагічної загибелі Ромео і Джульєтти.

     Завдяки поетичній мові трагедії «Ромео і Джульєтта» перед нами виникають і акцентуються картини моралізаторства. Людиною рухають її внутрішні принципи. Хіба не було іншого шляху для цієї пари? Чому не можна було втекти, якщо така сила їх любові, розповісти свої батькам? Тоді що сильніше: честь або кохання? Ми віримо в те, що самі собі малюємо. Ми бачимо те, що хочемо побачити. У цій трагедії юнацький максималізм якнайкраще описує й передає всю гаму почуттів ще недоспілої особистості, коли існує тільки одне правильне рішення, коли людина не шукає або не бачить інших обхідних шляхів.

   Цікавою, на мій погляд, є тема влади і всевладдя в трагедії В.Шекспіра, де батьківська влада, бажання видати Джульєтту за Паріса, розуміння якогось боргу меркне перед владою Бога. Що судилося, того не минути. Навіть сам монах, порушує прийняте правило питати благословення у батьків закоханих, сам сприяє їх союзу і всіляко намагається їм до , проявляючи справжній гуманізм. Таким чином, підкреслюється, що не існує ніякої земної влади, тільки Божа воля. Мораль прекрасної трагедії В.Шекспіра, на мій погляд, полягає в тому, що щирість і любов, що прославлені вірою, повинні правити світом, а не покірність старим звичаям і обмеженим громадським нормам.

Практично відразу після розлучення, в 1816 році, залишає Англію і відправляється в подорож. Якийсь час проводить в Швейцарії і подорожує по ній. Потім відвідує Венецію. Потім часто переїжджає спочатку в Равенну, потім в Пізу, далі – в Геную. Він багато подорожує до його переїзду до Греції.

Сам Байрон бачив себе передусім як суспільного діяча та політика, а вже потім - як поета. В той час, греки знаходились під гнітом Османської імперії і Байрон не раз висловлював свою позицію стосовно незалежності Греції. Після спалаху революції Байрон твердо вирішив долучитись до національно-визвольної боротьби греків. За власні кошти Байрон купив невеликий англійський парусний корабель, спорядив зброєю та провізією близько п'ятисот солдатів та разом з ними відправився до Греції. По прибуттю Байрон зрозумів, що повстання дуже погано організоване. Різко бракувало зброї, одягу та навіть їжі, а між ватажками революції велись постійні суперечки. Тоді Лорд Байрон вирішив продати все своє майно в Англії, а виручені кошти витратив на підтримку повстанського руху. Він мав брати участь в масштабному нападі на турецьку фортецю Лепанто і навіть готувався до експедиції, однак стан здоров'я поета постійно погіршувався і після того, як потрапив під сильну зливу він остаточно захворів. Байрон ще декілька місяців боровся з хворобою, але інфекція тане компетентність лікарів відіграли свою фатальну роль.