Использование символа "=>" между двумя сентенциальными формами обозначает, что строка справа от этого символа получена

что может быть причиной неприятия человека обществом? можно ли изменить отношение к себе со стороны других людей? именно эти вопросы возникают при чтении текста известного писателя девятнадцатого века николая семёновича лескова. 

раскрывая проблему неприятия человека обществом, автор знакомит нас со своим героем, которого зовут селиван. в ходе повествования лесков показывает, как изменяется отношение героев к этому человеку. сначала писатель знакомит своих читателей с тем, какое мнение о селиване сложилось в округе: его считают колдуном, разбойником и вором. может быть, это происходит потому, что герой живёт одиноко и никому не довелось узнать его поближе. вот и отец рассказчика и исправник тоже были уверены, что этот «разбойник» способен убить, чтобы воспользоваться чужими вещами и деньгами. но однажды такое мнение о селиване изменилось. после вынужденной ночёвки в доме этого человека тётушка рассказчика вспомнила о шкатулке с крупной суммой денег, которую забыла впопыхах. исправник уже опоясался саблей, намереваясь схватить вора, но неожиданно на пороге со шкатулкой появился запыхавшийся селиван, который оказался честным, скромным, добрым человеком, отказавшимся даже от вознаграждения за свою честность. автор показывает, каким ложным и предвзятым может быть мнение о человеке, если окружающим не довелось узнать этого человека поближе. 

так, постепенно, в ходе своего повествования, автор подводит нас к мысли о том, что причиной неприятия человека обществом может быть неспособность или нежелание людей присмотреться к тому, кто чем-либо отличается от них или ещё не имел возможности заявить о себе, совершив достойный поступок. человек может завоевать расположение окружающих, проявив свои лучшие качества. 

позиция автора мне близка. несомненно, часто бывает так, что окружающие судят о ком-либо по его внешнему виду, не всегда привлекательному, или по толкам и слухам, не пытаясь лучше узнать другого человека. только благородный поступок может изменить дурную репутацию. 

таким образом, можно сделать вывод о том, что среди окружающих часто складывается предвзятое отношение к кому-либо только по слухам о нём. но когда этот человек совершает достойный поступок, отношение к нему изменяется в лучшую сторону.

если не то,напиши,постараюсь переделать или как-то .

ответ:

«книга пісень» — перша збірка г. гейне, що принесла йому славу романтичного поета. вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років. «книга пісень» г. гейне аналіз більша частина віршів створена під впливом яскравого почуття до двоюрідних сестер — амалії та терези, в яких поет по черзі закохувався. його почуття залишилися без відповіді. але під пером талановитого митця розповідь про нещасливу любов вийшла далеко за біографічні межі: «книга пісень» — справжня перлина німецької літератури. збірка складається з трьох частин:   «юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета. “самотній кедр на стромині” аналіз самотній кедр на стромині в північній стоїть стороні, і кригою й снігом укритий, дрімає і мріє вві сні. і бачить він сон про пальму, що десь у південній землі сумує в німій самотині на спаленій сонцем землі. (переклад л. первомайського) саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії. через образи природи автор передає свої почуття. ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському і. перед нами постають образи-символи самотності. “чому троянди немов неживі” аналіз чому троянди немов неживі, кохана, скажи мені? чому, скажи, в зеленій траві фіалки такі мовчазні? чому так гірко дзвенить і співа жайворонком блакить? чому в своєму диханні трава тління і смерть таїть? чому холодне сонце поля в задумі похмурій мина? чому така пустельна земля i сіра, мов труна? чому мене, мов безумця, в пітьму моя печаль жене? скажи, кохана моя, чому покинула ти мене? (переклад л. первомайського) однією з особливостей збірки можна вважати пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: подібно героєві вона сумує і радіє. вірш звучить як пісня мінорної тональності. у поезії знаходимо образи фіалки, трави, жайворонка… “коли розлучаються двоє” аналіз коли розлучаються двоє, за руки беруться вони, i плачуть, і тяжко зітхають, без ліку зітхають, смутні. з тобою ми вдвох не зітхали. ніколи не плакали ми; той сум, оті тяжкі зітхання прийшли до нас згодом самі. (переклад м. славинського) центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю. “не знаю, що стало зо мною” аналіз не знаю, що стало зо мною, сумує серце моє, — мені ні сну, ні спокою казка стара не дає. повітря свіже — смеркає, привільний рейн затих; вечірній промінь грає ген на шпилях гірських. незнана красуня на кручі сидить у самоті, упали на шати блискучі коси її золоті. із золота гребінь має, i косу розчісує ним, i дикої пісні співає, не співаної ніким. в човні в цю пору проймає нестерпний біль, він дивиться тільки вгору — не бачить ні скель, ні хвиль. зникають в потоці бурхливім i човен, і хлопець з очей, i все це своїм співом зробила лорелей. (переклад л. первомайського) пісня написана на зразок народних пісень. ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ лорелей, дівчини-сирени з рейну, що чарувала своїм співом. це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає рейном. зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. саме гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею. “любили вони” аналіз любили вони — та обоє дивились, немов вороги, i вперто обоє мовчали, хоч мліли обоє з жаги. вони розлучились — лиш зрідка їх сни єднали німі. вони давно вже померли й не знали про те самі. (переклад л. первомайського) любовні страждання юності сприймаються автором на відстані часу та переосмислюються події тієї пори. юнацькі страждання тепер дорогі для поета лише.