Предписания, требования, пожелания и ожидания соответствующего (общественно одобряемого) поведения

Герої Гоголя «Ніч перед Різдвом» – веселі, сильні і безстрашні парубки, красиві і горді дівчата, грубуваті, але добрі їхні батьки. Ці люди живуть просто, природно і красиво. В їхньому світі добро торжествує над злом, любов – над ненавистю, красиве – над потворним. «Ніч перед Різдвом» головні герої Коваль Вакула – відмінний майстер своєї справи. Вакула дуже любить Оксану – найкрасивішу дівчину в Диканьці. Оксана погоджується вийти за Вакулу заміж тільки після того, як він принесе їй черевички, які носить сама цариця. Сміливий Вакула пускається в дорогу і дістає своєї улюбленої бажані черевички! Чуб – багатий, важливий козак, але ледачий він і не легкий на підйом. Він людина недалека, туго міркує і в той же час вперта, самовпевнена Оксана – дочка Чуба, про неї на селі говорили, що вона визнана красуня. «Чудна дівка!» – Із захопленням говорить про Оксану коваль Вакула. Вона була вітряна, примхлива і розпещена. Оксана любила ігри та пісні, жарти і веселощі в галасливій компанії дівчат і парубків і зовсім не була налаштована на нудні розмови з ковалем. Панас – кум Чуба дяк Осип Никанорович – він хоч не статечний козак, але і він теж не уникнув чар незрівнянної Солохи. Хоч він і боязкуватий, але пішов до Солохи в гості і опинився в мішку. Солоха, мати Вакули – добра баба говорили про неї статечні козаки. Вони любили приходити до неї в гості. В передріздвяну ніч метикована і весела Солоха сховала їх один від одного в мішках. А ще в ній багато казкового. Адже Солоха -відьма, літаюча на мітлі і крадуча зірки. запорожець Пузатий Пацюк – жив як справжній запорожець: нічого не робив, спав три чверті дня, їв за шістьох косарів і випивав за одним духом мало не ціле відро. Односельці його вважали знахарем чорт – нагадує звичайну нехорошу людини, весь час намагається зробити капость іншим, але весь час терпить поразку. Це самий казковий персонаж в повісті Гоголя. В ніч перед Різдвом він краде з неба місяць, і на всій землі стає так темно, що хоч око виколи. цариця Катерина

Джерело: https://dovidka.biz.ua/nich-pered-rizdvom-golovni-geroyi/

Объяснение:

Результатом інтеріоризації особистістю моральних вимог суспільства в її самовимоги є почуття морального обов'язку. На сторожі морального обов'язку особистість ставить совість. Щодо цього досить влучне міркування висловив сучасний латвійський філософ Август Мілтс: "Чим складніший внутрішній світ особистості, чим багатоманітніші відносини людини з навколишнім світом, тим сильніша потреба врівноважити свій духовний світ і бути автономною особистістю. І людина починає сама вершити над собою суд, віддавати собі похвалу, оцінювати вчинки, давати поради, наводити порядок у внутрішньому "господарстві", виховувати себе. І вона переконується, що там, усередині, є якась могутня і таємнича сила, що є сама собі законом. Є совість".

Совість (сумління) — вияв моральної самосвідомості особистості, її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно формулювати для себе моральні обов'язки, вимагати від себе їх виконання і здійснювати оцінку своїх вчинків.