Преимущество монополистической конкуренции над совершенной состоит в следующем: а) более низкий уровень цен

Відповідь:

Мені дуже пощастило, що у мене в житті є справжня подруга Олена. Ми з нею дружимо з першого класу школи. Олена весела, пустотлива дівчинка. З нею ніколи не буває сумно. Вона вже два роки займається гімнастикою.

Я часто приходжу вболівати за кращу подругу на змаганнях. Якось Олена мені зізналася, що їй легше виступати, коли я є в залі. Я завжди дуже переживаю за свою кращу подругу, коли в неї не виходить якась вправа. І Олена теж підтримує мене, коли потрібна її до .

Я давно помітила, що є люди, які не вміють дружити. Вони просто не здатні на самовіддані, безкорисливі стосунки. І з цієї причини вони все життя самотні й нещасні. Недарма кажуть: «Людина без друзів, мов дерево без коріння».

Взагалі, що ми розуміємо під дружбою? Іноді трапляється так, що дві людини постійно проводять багато часу разом, спілкуються. Їхнє оточення впевнено, що це справжні друзі. Але трапляється в одного з них біда, від дружби не залишається і сліду. Зазвичай в таких випадках кажуть, що дружба не витримала випробувань. Можливо, хтось злякався виниклих неприємностей або не захотів втручатися в життя іншої людини…

Найнеприємніше в дружбі — коли людина присвячує в довірені їй таємниці інших людей. А буває й таке, що один друг починає заздрити іншому — його досягненням, успіхам, перемогам…

Звичайно, все вищезазначене не має нічого спільного зі справжньою дружбою.

Безкорисливі взаємовідносини між людьми завжди цінувалася нашим народом. Існує багато прислів’їв і приказок про дружбу. Мої улюблені прислів’я такі: «Справжнього друга за гроші не купиш», «Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже», «Нових друзів май, старих не забувай». Я почула їх від свого дідуся, коли відпочивала на канікулах в селі.

Яке щастя, що в мене є справжня подруга! Я дуже дорожу нашими щирими й безкорисливими відносинами

Пояснення:

Кожен із нас одного разу стане на порозі дорослого самостійного життя. І однією із найголовніших сходинок є самореалізація. Хтось є надто активний, тому щоразу змінює рід занять, шукаючи нових вражень, а комусь більше подобається досягати успіху в одній справі. Але спочатку варто визначитись із основним питанням: моє майбутнє, яке воно?

Особисто я, в своєму віці, чітко розумію, що моє майбутнє залежить від мене. Тому вже сьогодні поступово задумуюсь, до якого берега підійде мій пароплав. Я вважаю, що краще одразу визначитись із планами і яким шляхом до цього йти. Для цього варто розібратися в самому собі. Добре подумати, що цікаво, що вмію, що зможу. Зіставити й проаналізувати.

Справді, моє майбутнє в цілому залежить від вибору професії. Чи зможе вона належним чином забезпечити гідні умови життя, стабільну заробітню платню. Все це буду доводити я. Своїми знаннями, вміннями, позитивними якостями. Тому, для початку, варто гарно скласти іспити й вступити в омріяний університет. Трішки потрудитись. Навчитися розвиватися в правильному руслі. Адже головне – ціль і стимул. Моя мама завжди каже: будь-які труди, дитино моя, винагороджуються. І я працюю над цим. Бо вірю у світле і краще майбутнє.

Тож, можливо, я назвала не всі важливі моменти цього питання. Та приймати такі кардинальні рішення потрібно самостійно, без настанов батьків, вчителів, друзів. Бо це наше життя, наше майбутнє і більше такого не буде.