Доля заемного капитала в общей валюте баланса характеризуется коэффициентом финансовой (го)

Оригинальная концепция Акацки была разработана Куро Зетсу в рамках плана по возрождению матери, хотя он и выдавал эту идею за задумку Учиха Мадары.[1] Организация была первоначально основана Яхико во время Третьей мировой войны Ниндзя, вместе с его друзьями детства, Нагато и Конан. Будучи гражданами Амегакуре, осиротевшими в ходе Второй мировой войны Ниндзя, троица создала Акацки в качестве достижения мира в своей родной стране, которая слишком часто попадала в перекрёстные конфликты между государствами Шиноби Годайкоку.[2] Со временем их нашёл Тоби, выдававший себя за Учиха Мадару.[3] Он назвал Нагато реинкарнацией Рикудо Сеннина и предложил ему освоить силу Риннегана, хотя Яхико не доверял ему и вынудил Нагато отказаться от поддержки человека в маске.[4] Тем не менее, впоследствии Тоби утверждал, что именно он надоумил Яхико на формирование Акацки, без ведома Конан.[5]

Их стремление к прекращению войны привлекло многих ниндзя из Амегакуре к их делу, и со временем слава об их подвигах начала распространяться за пределами Амегакуре. Ранняя слава Акацки во многом была связана с руководством Яхико и его природной харизмой, которая поддерживала единство в группе и побуждала её членов проявлять упорство, несмотря на трудности в достижении их цели. Тем не менее, Яхико считал себя лишь посредником для Нагато, который, в конечном счёте, станет фактическим мостом к миру, благодаря Риннегану. Лидер Амегакуре, Саншоуо но Ханзо, также узнал об Акацки и воспринял их как угрозу своему правлению, в чём его поддержал Шимура Данзо в аниме. Ханзо встретился с Акацки, предложив им наладить мир между Конохагакуре, Ивагакуре и Сунагакуре. Когда Яхико, Нагато и Конан прибыли на встречу с ним, они попали в засаду из людей Ханзо и Не Данзо, которые захватили Конан в заложники и вынудили Яхико покончить с собой, чтобы её. Разгневанный из-за смерти Яхико Нагато призвал Гедо Мазо и использовал её, чтобы убить предателей, хотя сам Ханзо сбежал.

В аниме, другие члены Акацки были предупреждены о планах Ханзо и попытались предоставить поддержку Яхико и другим. Тоби и Зетсу перехватили их по пути, и, после непродолжительной битвы Тоби убил оставшихся членов группы.

Объяснение:

Перший похід монголів на Русь. Трагедія на річці Калка. На початку ХІІІ ст. в монгольських степах під владою Чинґісхана постала могутня держава, яка, як вам уже відомо з курсу всесвітньої історії, протягом 1207—1222 рр. підкорила Південний Сибір, Північний Китай, Середню Азію та Закавказзя.

Наприкінці другого десятиліття ХІІІ ст. монгольські хани почали готуватися до вторгнення в прикаспійські та Причорноморські степи, у яких панували основні вороги монголів — половці. Для розвідування шляху до вторгнення через Кавказ було направлено 30-тисячне військо під керівництвом найдосвідченіших полководців Чинґісхана Субедея і Джебе.

У 1222 р. монгольське військо несподівано для половців здолало Кавказькі гори й опинилося в них у запіллі. Половецькі хани, зібравши сили, дали монголам бій на березі річки Сіверський Донець, але зазнали поразки. Потім монголи рушили до Криму, де захопили венеціанську фортецю Судак.

Тим часом тесть галицького князя Мстислава Удатного половецький хан Котяк звернувся по до до руських князів: «Якщо не до нам, будемо ми сьогодні порубані, а вас назавтра порубають». Мстислав доклав багато зусиль, щоб об’єднати руських князів для протидії монголам. На з’їзді князів у Києві було вирішено дати монголам бій у половецьких степах.

 2.   Монголо-татарська навала на Північно-Східні князівства. Після десятирічної перерви в 1235 р. монголи почали готуватися до завойовницького походу на Захід. Як свідчать іранські джерела, нащадки Чинґісхана, «досягши загальної згоди, пішли війною на руських». Очолив Великий західний похід хан Батий (Бату). Монгольська армія була добре навченою й дисциплінованою. Її основу складала важка кіннота. До армії також увійшли загони підкорених племен (одним із них були татари — саме тому руські літописці назвали це військо монголо-татарським). Монгольське військо також мало велику кількість різних метальних і стінобитних машин, якими опікувалися китайські інженери.

Після розгрому Волзької Болгарії перший удар монголів на початку зими 1237 р. припав на Рязанське князівство. Батий, пославши до рязанських князів Юрія та Олега послів, вимагав, щоб йому дали «десятину» — десяту частину людей, майна і зброї. Князі відмовилися виконувати їхні умови. Не маючи підтримки, рязанські князі почали діяти самостійно. Княжа дружина у відчайдушному бою зустріла ворога на кордоні князівства, але була здолана. Після цього монголи взяли в облогу Рязань, яка чинила опір шість днів. Монгольське військо, увірвавшись до міста, учинило жорстоку різанину, нищачи все на своєму шляху. Унаслідок цього князі та їхні родини загинули, місто було знищено вщент. Проте рязанці не припинили опору. Загін воєводи Євпатія Коловрата ще довго завдавав відчутних ударів монголам, здійснюючи стрімкі набіги.

 3.   Падіння Переяславського та Чернігівського князівств. Узимку 1239 р. монголи продовжили свій похід руськими князівствами. На цей раз він був спрямований проти Переяславського і Чернігівського князівств. Здолавши оборонну лінію проти кочовиків на кордоні Переяславського князівства, монголи підійшли до стольного міста. Переяслав мав сильні укріплення. Крім того, оборону міста зміцнювали водяні перешкоди, що оточували місто,— річки Трубіж і Альта та рів між ними. Очолив оборону міста єпископ Симеон. Незважаючи на відчайдушний опір, 3 березня 1239 р. місто впало. Як свідчить літопис, ворог узяв місто «списом, вибив його увесь, і церкву архангела Михаїла сокрушив... І єпископа, преподобного Симеона, вони убили».

Восени 1239 р. монголи підступили до Чернігова. Чернігівський князь Мстислав Глібович дав бій монголам під стінами міста. У запеклій битві «переможений був Мстислав, і безліч із воїнів його побито було». Князь із рештою дружини був змушений рятуватися втечею. 18 жовтня вороги ввірвалися до міста, пограбували і спалили його. Далі монголи зруйнували Глухів, Путивль, Вир, Рильськ та інші міста.

Наприкінці року монгольське військо підійшло й до Києва, але не наважилося на його штурм і відійшло в степ.

Того ж року монголи здійснили вдалий похід у Крим, підкоривши його східну частину, обклали даниною велике місто Судак.

 

4.   Оборона Києва. Монголо-татарська навала на Галицько-Волинську державу. У 1240 р. Батиєва навала докотилася до Галицько-Волинського князівства, яке щойно було об’єднано під владою Данила Романовича (Галицького). Саме перед монгольським наступом до володінь Данила було приєднано Київ, управління яким було доручено тисяцькому Дмитру, талановитому і хороброму воєначальнику.

Нажми, чтобы рассказать другим, насколько ответ полезен

Подробнее - на -

Объяснение: