Ноги людини і тварин, ведучі колеса автомобіля і тепловоза при русі відштовхуються від землі, гребний гвинт пароплава — від води, птах і гвинт літака під час польоту — від повітря. У всіх таких випадках. відштовхуюче і відштовхуване тіла починають рухатися в протилежних напрямах. Людина стрибає з човна на берег /мал. 72/. Людина став на край. човна і відштовхується від нього, тобто штовхає йогоМи з досвіду знаємо, що коли яке-небудь тіло перебуває в спокої, то саме воно, без ніякої причини, не почне рухатись.
Покладена на стіл книжка лежить на місці, поки хто-небудь не перекладе її на інше місце. Поїзд стоїть на місці доти, поки тепловоз його не потягне. Куля, вкладена в рушницю, не виле-тить доти, поки її не виштовхнуть порохові гази.
У всіх випадках, для того, щоб вивести тіло з стану спокою, на нього повинне подіяти яке-небудь інше тіло, або, як кажуть, на тіло повинна подіяти сила.
Часто доводиться ігати, як рухається велосипедист, не працюючи педалями. До-сить довго рухається автомобіль після вимкнення двигуна. Куля, виштовхнута з рушниці поро-ховими газами, продовжує рух і поза рушницею, де на неї вже не діють порохові гази.
Однак зрештою всі згадані тіла з часом зупиняються. Чому? Щоб відповісти на це запи-тання, виконаємо дослід.
Установимо похило на столі дошку. На невеликій відстані від кінця дошки насиплемо ку-пку піску. На похилу дошку ставимо візок. Візок скочуючись, потрапляє у пісок і швидко зупи-няється /мал. 65а/. Вирівнявши пісок, знову пускаємо візок по дошці з попередньої висоти. Те-пер візок проходять більшу відстань по столу /мал. 65б/. Якщо ж зовсім прибрати пісок з шляху візка, то до зупинки він пройде ще більшу відстань /мал. 65в/.
Отже, чим менша дія іншого тіла на візок, тим довше зберігається його рух, тим цей рух ближчий до рівномірного.
Прикладом руху тіл при наявності дуже малого опору може бути рух штучних супутників Землі. Верхні розріджені шари атмосфери чинять незначний опір їх рухові, тому супутники можуть обертатись навколо Землі тривалий час.
Якби перешкод рухові зовсім не було, то будь-яке тіло, приведене в рух, продовжувало б рухатися як завгодно довго.
показують, що тіло, яке рухається прямолінійно, саме по собі не може змінити і напрям свого руху. Велосипедист, повертаючи руль, змінює напрям руху коліс вело-сипеда.
Отже, тіло, яке перебуває в спокої, само собою /без дії на нього інших тіл/ не може почати рухатися, а рухоме тіло само собою не може ні зупинитися, ні змінити напряму свого руху.
Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійного рівномірного руху називається інерцією тіла.
(Інерція — латинське слово, означає «нерухомість »).
Автомобіль з вимкненим двигуном зберігав би швидкість свого руху. Але на нього діє си-ла тертя, тому швидкість його зменшується і він поступово зупиняється. Шлях, що його прохо-дять автомобіль після вимкнення двигуна до повної зупинки, називається гальмівним шляхом. Наприклад, автомобіль «Таврія», що рухається по асфальтовому шосе зі швидкістю 50 км/год, після вимкнення двигуна пройде до повної зупинки 355 м. Ця відстань і буде гальмівним шля-хом. Якщо навіть загальмувати колеса автомобіля, то все-таки деякий час він буде рухатися, ковзаючи колесами по дорозі.
Переходити дорогу перед рухомим транспортом дуже небезпечно, бо жодну машину не можна вмить зупинити.
У розглядуваних прикладах: ми часто вживали слово сила тертя, сила опору повітря, сила тяжіння. Отже, причиною зміни швидкості тіл є дія інших тіл.
Сила — причина зміни швидкості тіла.
Пасажир у машині, вагоні, човні при кожному сповільненні руху нахиляється вперед, при кожному прискоренні руху відхиляється назад, при кожному повороті відхиляється до зовніш-нього боку кривизни шляху.
Предмети, що їх викидають з літака, вагона, спершу летять за нами, але під впливом сили тяжіння відхиляються від прямолінійног
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Наиболее популярной среди альтернативных программ решения деловых, потребительских и коммерческих споров является
Ткани, используемые в церковной вышивке, должны быть по преимуществу натуральными. Они дольше сохраняют изначальные свойства (прочность, внешний вид), а вещь, украшенная драгоценной ручной вышивкой, предполагает длительный срок эксплуатации.
Вышивка всегда выполняется на двух тканях. Фоном вышивки чаще всего служат однотонные ткани, гладкие или фактурные. Они обычно дублируются вс тканью (холст различной толщины, бортовка, тик и т.п.).
Перед началом работы необходимо обработать ткани так, чтобы они дали максимальную усадку. Для этого их необходимо простирать в горячей воде и отутюжить. Ворсовые ткани, такие как бархат, отпаривают с изнанки на махровом полотенце.
Нити
В церковной вышивке применяются различные виды нитей. Предпочтение отдается натуральным материалам. В лицевом шитье используется натуральный шелк разных цветов и толщин. В древности для шитья храмовой утвари применяли шелк крученый и некрученый, который привозили из Персии, Китая и Западной Европы. Собственное шелковое производство возникает в России только в XVIII веке. В шитье золотном использовались золотые и серебряные нити, также привозившиеся из-за границы, и только в XVII веке в России впервые стали производить золотые, серебряные нити и канитель.
Современные золотные нити, пряденые или крученые, с металлической или люрексной обмоткой, в пасмах, катушках и бобинах, продаются в специализированных магазинах для шитья. Лучшим материалом для золотного шитья являются отечественные нитки Денисовского завода с процентным содержанием золота и серебра.
Вышивка, исполненная прядеными золотными нитями, имеет гладкую блестящую поверхность, похожую на металлическую. У крученых нитей фактура иная, со смягченным, рассеянным блеском. Еще более матовую поверхность дают сканые нити различных оттенков (шелковая или льняная нить, перевитая с серебряной или золотой так, что цвет основы виден). Скань можно использовать готовую (фабричного производства) или делать самим.
Все типы нитей прекрасно сочетаются, дополняя и обогащая друг друга. Игра светотени, особенно в вышивке по настилу, цветовая нюансировка, сочетание разных оттенков золота и серебра придают работе поистине драгоценный вид. В умелых руках опытной вышивальщицы выгодно дополняющие друг друга различные материалы создают неповторимо своеобразные узоры.
Для прикрепления металлических нитей используются шелковые, хлопчатобумажные и современные прочные нитки типа ЛЛ, ЛХ,ЛС, армированные, различной толщины. Для пришивания жемчуга подходят армированные нити №10. В качестве настилов используются хлопчатобумажные, льняные и другие нити и шнуры различной толщины.
Инструменты
В вышивке используются следующие инструменты: пяльцы, иглы, наперстки, ножницы, витейки и шило.
Иглы используются вышивальные (различной толщины с большим ушком). При шитье золотом или шелком «в прикреп» толщина иглы должна соответствовать толщине прикрепной нити (для ЛЛ № 35 и шелка № 33 вышивальная игла № 1 или бисерная).
При шитье золотной нитью «на проем» игла должна быть толще. Нитка не должна деформироваться, проходя через отверстие в ткани. Для нитей типа DMC в три сложения подходит вышивальная игла № 2.
Для шитья шелком и низания жемчуга понадобятся тонкие бисерные иглы, для протягивания шнуров через ткань штопальные иглы с большим ушком.
Наперстки надеваются на средние пальцы обеих рук. Нужно точно подобрать их по размеру, чтобы они не были велики, но и не сдавливали пальцы. Привыкание к наперсткам займет два-три дня, зато потом они избавят Вас от многих проблем.
Ножницы. Для обрезания ниток и подрезания краев ткани используются маленькие ножницы с острыми кончиками. Они должны быть хорошо заточены, нельзя резать ими картон, канитель и другие жесткие материалы.
Витейки. Для удобства шитья «в прикреп» золотные нити наматываются на витейку, которая представляет собой катушку с ручкой, причем «щеки» катушки должны быть плоскими, чтобы она могла лежать на ткани (рис. 1).
Шило. Еще один специальный инструмент — шило (рис. 2). Оно состоит из металлической рукоятки, в которую вставляется игла. За неимением готового шило можно сделать самим. В качестве рукоятки можно использовать обычную шариковую ручку. Вместо стержня в нее забивается кусочек пробки, в которую вставляется обычная игла. Для прочности место соединения можно залить клеем «Момент». Возможно использовать цанговый карандаш, куда вместо грифеля вставляется игла. Такое шило удобно тем, что игла может прятаться внутрь рукоятки. Простейшее шило — это карандаш с ластиком на конце, в который вставлена игла.
В некоторых золотошвейных техниках нити прикрепа вощатся, то есть натираются воском. Это предохраняет их от усадки, скручивания и образования узлов. Не применяйте для вощения парафиновые и церковные свечи, только чистый воск.
Золотное шитьё — техника ручной вышивки металлическими позолоченными (золотными) и серебряными нитями. Ценность работы определяется тем, как на ней играет свет.