Керамические неглазурованные изделия с цветным пористым черепком, имеющие художественное и утилитарное значение, называются

верные ответы отмечены по тесту
тест  прошел проверку, пользуемся)

ответ:

у трагедії "гамлет" (1601) вільям шекспір, переробивши сюжет середньовічної легенди і старої ійської п'єси про принца амлете, відобразив трагедію гуманізму в сучасному світі. гамлет, принц данський, — прекрасний образ гуманіста, який зіткнувся з реальним світом, де панує обман. підступне вбивство батька гамлета розкриває перед сином те зло, яке панує у державі. помста за вбивство батька для гамлета перетворюється на синівський обов'язок, кровну помсту. гамлет не може змиритися з існуючою несправедливістю. жадання помсти стає для нього не просто особистою справою, а переростає у велике історичне завдання — відновлення справедливості у країні.

проте в цій боротьбі гамлет докоряє собі за повільність і бездіяльність. іноді висловлюється думка про те, що гамлет — не вольова людина, а мислитель і спостерігач, який не здатний на рішучі дії. але це не так.

в образі головного героя показана та сила почуттів, якою вирізнялися люди епохи відродження. він важко переживає загибель батька і зрадницьке заміжжя матері. гамлет любить офелію, але не знаходить поруч із нею щастя. його жорстокість і образливі слова свідчать про силу любові до офелії та розчарування.

гамлет відрізняється благородством, він мислить і діє, виходячи з високих гуманістичних уявлень про людину. саме такими високими моральними вимогами до людини пояснюється його стан, який є результатом зіткнення з навколишнім світом брехні, зла, зради і блюзнірства.

гамлет здатний на міцну і вірну дружбу. у своїх переконаннях він стоїть осторонь від феодальних уявлень. людей він цінує за особисті якості, а не за статус у суспільстві. єдиним його близьким другом є студент гораціо. гамлету властиве зневажливе ставлення до царедворців, проте він знаходить багато загального з людьми мистецтва — акторами. його любить народ, про що з тривогою говорить король.

Ри́чард Дэ́вид Бах (англ. Richard David Bach, род. 23 июня 1936) — американский писатель, философ и публицист.

Биография Править

Ричард Бах родился 23 июня 1936 года в городе Оук-Парк, штат Иллинойс. По семейному преданию, он является отдалённым потомком композитора Иоганна Себастьяна Баха.[2] Учился в Университете Лонг-Бич штата Калифорния. Служил в ВВС США пилотом F-84F, впоследствии занимался исполнением воздушных трюков. Почти все его произведения так или иначе касаются темы полёта. Всемирную писательскую славу Баху принесла повесть «Чайка по имени Джонатан Ливингстон» (1970), опубликованная в том числе и в СССР в журнале «Иностранная литература» № 12 за 1974 г.[3]

Бах несколько раз вступал в брак. От первого брака у него родилось шестеро детей. В 1970 году он развёлся. На съёмках фильма «Jonathan Livingston Seagull» (1973) Бах познакомился с актрисой Лесли Пэрриш, и в 1981 году они поженились. Лесли стала героиней книг «Мост через вечность» (1984), «Единственная» (1988), «Бегство от безопасности» (1994). В конце 90-х они развелись, и в апреле 1999 года третьей супругой Баха стала Сабрина Нельсон-Алексопулос.[4]

31 августа 2012 года Бах на небольшом самолете пытался сесть на взлетно-посадочную полосу, покрытую травой, но задел линии электропередач, повредив ЛЭП в двух местах. Порванные провода стали причиной пожара. Место падения самолета обнаружила компания туристов, которые и доставить писателя в больницу. Они рассказали, что Бах застрял в проводах и буквально истекал кровью. Рану на голове пришлось зажать курткой, а вытащить его самого из-под обломков самолета смогли с перочинного ножа.[5] [6]