лечебная физкультура (лфк)
лечебная физкультура (лфк) — метод, использующий средства культуры с лечебно-профилактической целью для более быстрого и полноценного восстановления здоровья и осложнений заболевания. лфк обычно используется в сочетании с другими терапевтическими средствами на фоне регламентированного режима и в соответствии с терапевтическими .
на отдельных этапах курса лечения лфк способствует осложнений, вызываемых длительным покоем; ускорению ликвидации анатомических и функциональных нарушений; сохранению, восстановлению или созданию новых условий для функциональной адаптации организма больного к нагрузкам.
действующим фактором лфк являются , то есть движения, специально организованные (гимнастические, спортивно-прикладные, игровые) и применяемые в качестве неспецифического раздражителя с целью лечения и реабилитации больного. способствуют восстановлению не только , но и психических сил.
особенностью метода лфк является также его естественно-биологическое содержание, так как в лечебных целях используется одна из основных функций, присущая всякому живому организму, — функция движения. последняя представляет собой биологический раздражитель, стимулирующий процессы роста, развития и формирования организма. любой комплекс лечебной физкультуры включает больного в активное участие в лечебном процессе — в противоположность другим лечебным , когда больной обычно пассивен и лечебные процедуры выполняет медицинский персонал (например, ).
лфк является также методом функциональной терапии. , стимулируя функциональную деятельность всех основных систем организма, в итоге приводят к развитию функциональной адаптации больного. но одновременно необходимо помнить о единстве функционального и морфологического и не ограничивать терапевтическую роль лфк рамками функциональных влияний. лфк надо считать методом патогенетической терапии. , влияя на реактивность больного, изменяют как общую реакцию, так и местное ее проявление. тренировку больного следует рассматривать как процесс систематического и дозированного применения с целью общего оздоровления организма, улучшения функции того или другого органа, нарушенной болезненным процессом, развития, образования и закрепления моторных (двигательных) навыков и волевых качеств.
стимуляционное воздействие на организм осуществляется через нейрогуморальные механизмы.
при выполнении в тканях усиливается метаболизм.
для большинства больных характерно снижение жизненного тонуса. оно неизбежно в условиях постельного режима из-за уменьшения двигательной активности. при этом резко сокращается поток проприоцептивных раздражителей, что ведет к снижению лабильности нервной системы на всех ее уровнях, интенсивности протекания вегетативных процессов и тонуса мускулатуры. при длительном постельном режиме, особенно в сочетании с иммобилизацией, происходит извращение нервно-соматических и вегетативных реакций.
Шаг 1. Создание качественного УТП
Шаг 2. Получение «холодных» клиентов
Шаг 4. Отработка возражений
Шаг 3. Формирование интереса
Шаг 5. Закрытие сделки
Шаг 6. Аналитика
Шаг 7. Повышение конверсии
Объяснение:
1.УТП – уникальное торговое предложение, из которого клиент выносит информацию о реальной ценности продукта или бренда
2.Необходимо продумать пути получения «холодных» контактов. Возможно, вы будете использовать инструменты телефонных продаж или собирать заявки с сайта.
3.Можно и нужно использовать бесплатные продукты, внедрять инструменты пиара и маркетинга.Но УТП должно само формировать интерес.
4.Распространенные возражения (высокая стоимость, посредственное качество, сложная структура услуги, неоцененная польза товара и так далее). Далее находим убеждающий ответ на каждый отказ клиента.
5.Этап, определяющий полную конверсию воронки продаж. Здесь стоит сделать ставку на УТП и качество работы менеджеров. Также имеет смысл рассмотреть возможность отработки утраченных клиентов – проще всего возвращать их на веб-страницы, используя специальные сервисы.
6.Этап, определяющий полную конверсию воронки продаж. Здесь стоит сделать ставку на УТП и качество работы менеджеров. Также имеет смысл рассмотреть возможность отработки утраченных клиентов – проще всего возвращать их на веб-страницы, используя специальные сервисы.
7.Конверсия повышается при конвертации потенциальных клиентов в реальных покупателей и заказчиков. Необходимо выработать инструменты эффективного взаимодействия и методы убеждения
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Що спільного і чим відрізняються релігії римлян та греків?
Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.
Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.
Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої
Давньори́мська релі́гія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу.
Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства. Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму й тотемізму.
Поступово з маси дрібних божків, які уособлювали сили природи і вважалися покровителями тих чи тих явищ дійсності, релігійна свідомість стародавніх римлян стала виділяти окремих головних богів. До цього періоду належить і виникнення численних міфів про богів. Римська міфологія зазнала величезного впливу грецької міфології.
З утворенням класів і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язаними з певною територією. Оформлення пантеону було насамперед справою вельможних та жерців. Поряд з такими богами, якЮпітер і Марс, що ставали дедалі могутнішими, існувало безліч менших богів, духів, котрі опікувалися окремими життєвими чи господарськими справами.