Выполнить анализ возможностей выполнения производственной программы. Данные о работе стана следующие

Решение задачи:
Режим работы – двусменный, т.е. 24 часа в сутки в течение дней. Продолжительность капитального ремонта составляет 3 суток, выполняется он 1 раз в год. Следовательно, календарный фонд времени за вычетом затрат времени на капитальный ремонт составляет: 365-3=362 дней, т.е. 362*24=8688 часов. Продолжительность планово-предупредительных ремонтов, которые осуществляются дважды в месяц, каждый по 13 часов, составляет: 12*2*13=312 часов.
Номинальный фонд времени представляет собой разницу между календарным фондом времени и продолжительностью ремонтов: Ay=8688-312=8376 часов.
Текущие простои составляют 13% от номинального фонда времени, а фактический фонд времени представляет собой разницу между номинальным фондом времени и простоями: Фф=8376*(1-0,13)=7287 часов.
Далее рассчитываем, сколько часов работы необходимо для выполнения производственной программы в объеме 950 тыс. т.
1-й способ расчета состоит в заполнении таблицы:
Профиль    Объем производства, т    Часовая произво-дительность, т    Число часов работы
сталь круглая    950000*0,45=427500    230    427500/230=1859
сталь угловая    950000*0,20=190000    145    190000/145=1310
сталь полосная    950000*0,15=142500    140    142500/140=1018
рейки рудничные    950000*0,10=95000    150    95000/150=633
балки и швеллеры    950000*0,10=95000    135    95000/135=704
Итого    950000         5524
Таким образом, для выполнения производственной программы в объеме 950 тыс. т необходимо 5524 часов работы стана. Результаты предыдущих расчетов свидетельствуют о том, что стан может работать 7287 часов, следовательно, производственная программа может быть выполнена, а мощность стана будет использована при этом на: 5524*100/7287=75,8%.
2-й способ расчета предусматривает использование соответствующих коэффициентов трудоемкости, которые определяются по формуле:
Кi=П0/Пi,
где П0 - часовая производительность основного сорта, под которым понимают сорт, имеющий наивысшую часовую производительность;
Пi - годовая производительность -го сорта.
В качестве основного сорта принимаем сталь круглую. Производим расчеты коэффициентов трудоемкости:
К1=230/230=1,00;
К2=230/145=1,59;
К3=230/140=1,64;
К4=230/150=1,53;
К5=230/135=1,70.
Средневзвешенный коэффициент трудоемкости рассчитывается следующим образом:
Кср=1,00*0,45+1,59*0,20+1,64*0,15+1,53*0,10+1,70*0,10=1,34.
Средневзвешенная часовая производительность равна:
Пср=П0/Кср=230/1,34=172,0 т/час.
Число часов работы, необходимое для выполнения производственной программы в объеме 950 тыс. т, составляет:
Т=950000/172=5524 часа.
Таким образом, мы получили аналогичные результаты: для выполнения производственной программы в объеме 950 тыс. т необходимо 5524 часов работы стана. Производственная программа может быть выполнена, а мощность стана будет использована при этом на 75,8%.

Яна батыршина ,Алина Кабаева ,Ляйсна Утяшева,Ирина Чащина,Маргарита Мамун,Каролина Севастьянова

Объяснение:

Знаменитые художественные гимнастки России

Художественная гимнастика – красивый, завораживающий вид спорта. Абсолютно каждая девушка, принимающая участие в этих соревнованиях, заслуживает уважения. И каждая из них очень красива. Это становится ясно, если взглянуть на фотографии гимнасток по художественной гимнастике.

Какие спортсменки самые лучшие? Чем они отличились, как пришли во «взрослый» спорт? Узнаем их имена, и важные карьерные шаги.

все

Лібералізм та неолібералізм. Консерватизм та неоконсерватизм. Соціалізм в історії людства. Історія становлення соціал-демократії

 

Лібералізм і неолібералізм

Політична ідеологія є однією з найвпливовіших форм політичної свідомості. Вона реалізується в доктринах, які виправдовують прагнення певних суспільних сил до завоювання та використання влади і намагаються відповідно до цього підпорядкувати громадську думку. Кожна з політичних доктрин не лише містить певні політичні цінності й орієнтири щодо оптимізації різних сфер суспільного життя, а й намагається пропагувати свої цілі та ідеали, вимагає цілеспрямованих дій громадян щодо досягнення певної мети.

Поняття "лібералізму" потрапило до політичного словника в ЗО—40-х роках XIX ст. Але його ідейно-теоретичне коріння і перші спроби практичного втілення (в Англії, І США) сягають XVII—XVIII ст.

Лібералізм (лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного під­приємництва та демократичних свобод і обмежує сфери діяльності держави.

Ідейно-моральне ядро класичного лібералізму сформували такі положення:

абсолютна цінність людської особистості та рівність усіх людей;

автономія індивідуальної свободи;

раціоналізація й доброчинність діяльності людини;

визнання невідчужуваності прав людини на життя, свободу, власність;

існування держави на основі загального консенсусу з метою збереження й захисту природних прав людини;

договірний характер відносин між державою та індивідом;

обмеження обсягу і сфер діяльності держави;

захищеність від державного втручання в особисте життя людини і свобода її дій (у межах закону) в усіх сферах суспільного життя;

утвердження вищих істин розуму як орієнтирів у виборі між добром і злом, порядком та анархією.

Історично виникнення класичного лібералізму пов'язане з появою нового для феодального суспільства класу — буржуазії.

Однак у класичному лібералізмі свобода ще не вступала в драматичні відносини з новими капіталістичними відносинами. Вона розглядалася як рівність, як свобода для всіх, а індивідуалізм — як розвиток і самовираження особистості.

Ідеологом буржуазного лібералізму Франції першої половини XIX ст. був Бенжамен Констан (1767—1830), який вважав, що свобода утверджується не через владу народу, а через незалежність індивіда від державної влади. Свобода людини — це особиста, громадянська свобода. Права громадянина існують незалежно від державної влади. Політична свобода, держава, на думку Констана, є лише засобом забезпечення громадянської свободи. Влада, яка порушує громадянську свободу, перетворюється на тиранію, ліквідує засади власного існування. Звідси висновок: політична влада, кому б вона не належала — монарху, народові, — не може бути абсолютною. Межі її — у правах особистості.

Объяснение: