Рефлексирующий герой полнее всего обнаруживает себя в исповеди, в дневнике. Поэтому центральное место в романе занимает "_ Печорина"

ответ:

в принципе державин всегда оставался просветителем, хотя и пережил эпоху просвещения. недаром за полгода до смерти державин, «в гроб сходя, благословил» молодое поколение лицеистов – представителей новой эпохи с новыми направлениями.

направление просветительского классицизма предполагает, что содержание произведения просветительское, а форма – классицистическая. излюбленный поэтический жанр классицизма – ода. ещё родственники державина в своих воспоминаниях называли последнее стихотворение поэта началом оды, которая не была дописана из-за смерти автора. мандельштам считал начало этой торжественной песни подобным трубному гласу пророка.

только в середине 20 в. американский языковед морис халле заметил, что стихотворение державина – акростих, из первых букв каждой строчки которого составляются загадочные строки: «руина чти». по факту своего предсмертного написания стихотворение – автоэпитафия, надпись у порога собственной могилы, сделанная умирающим поэтом.

объяснение:

Со́нячна акти́вність — термін, що характеризує поточну сонячну радіацію, її спектральний розподіл, супутні електромагнітні явища та зміни в часі характеристик Сонця. Сонячна активність визначається сукупністю фізичних змін, які відбуваються на Сонці. Зовнішні прояви сонячної активності — сонячні плями, факели, флокули, протуберанці тощо. Впливає на зміну погоди та клімату.

Розрізняють періодичні компоненти цих змін, основним з яких є 11-річний сонячний цикл, і аперіодичні зміни[1].

Зміни світності Сонця за період його космічних польотів перебувають у межах точності приладів. Невелика частина ультрафіолетового діапазону змінюється в межах декількох відсотків. Загальна світність Сонця протягом 11-річних циклів активності змінюється на 0,1% або на 1,3 Вт/м²[2][3][4]. Повна кількість сонячної радіації, яка надходить до верхньої межі земної атмосфери, становить у середньому 1 366 Вт/м²[5][6][7].

Оцінки змін сонячної активності на основі чутливих до клімату радіоізотопних маркерів (проксі[en]) дають різні результати — з одного боку є свідчення дуже незначних змін (~0,1%) протягом останніх 2 000 років[8], інші дослідження вказують на збільшення світності на ~0,2% з початку 17-го ст.[9][10]

На клімат впливає також вулканічна активність, як, наприклад, у випадку мінімуму Маундера. Крім змін яскравості Сонця, м'якше на клімат впливає сонячний вітер у земній магнітосфері та зміни в ультрафіолетовій частині спектру Сонця. Але ці питання станом на 2009 рік ще слабко опрацьовані[11].