Направление в музыке у исполнителя шарлота​

Бовари Емма – дружина провінційного лікаря. Вона виросла й живе в дрібнобуржуазному середовищі, але тяготиться її вульгарністю й намагається будувати своє життя по зразках романтичної літератури. Не вдоволена своїм люблячої, але недалеким чоловіком Шарлем Бовари, вона пускається в любовні авантюри, несвідомо дотримуючись сценаріїв те шаленої байронічної пристрасті (зв’язок з фермером Родольфом Буланже), те сентиментального “спорідненості душ” (зв’язок із клерком нотаріуса Леоном Дюпюи). Максималізм е. у розігруванні своїх

літературних ролей приводить у жах її обачних коханців, і ті відступають перед непоправними кроками, які вона намагається їм нав’язати. Ідеальні устремління е. мають і соціальний зміст – всупереч убогості свого міщанського побуту й буржуазній етиці накопичення вона намагається поводитися як аристократка, що не вважає грошей; цим користується місцевий лихвар Лере, що поступово втягує її в борги й доводить до руйнування, за яким неминуче повинне піти розкриття її подружньої невірності.

Після марних спроб домогтися до від своїх колишніх коханців е. кінчає самогубством; через якийсь час слідом за нею

вмирає й Шарль, що залишився вірним пам’яті дружини.

Переказ зберіг легендарну фразу Флобера: “Емма – це я”, однак його переписка містить і інші оцінки, наприклад: “Це натура у відомій мері зіпсована, жінка з перекрученими поданнями про поезію й з перекрученими почуттями”. Малюнок образа пані Б. будується саме на цьому протиріччі між авторським співчуттям її переживанням і безжалісній критиці її ілюзій; дистанція між автором і персонажем підкреслюється прийомом невласно-прямого мовлення й іншими подібними стилістичними прийомами, що оголюють несправжній, позиковий характер цінностей, на які опирається героїня

Объяснение:

Московский Кремль, история которого уходит корнями в глубину столетий.

Укреплённый посёлок вятичей возник на берегу Москвы−реки, в усть.. реки Неглинной, в конце XI века. Центр посёлка находился на высоком Боровицком холме, который получил своё название по шумевшему вокруг густому сосновому бору. В начале XIV века город был обнесён мощной дубовой стеной. В 1367 году при князе Дмитрии Ивановиче, впоследствии Донском, деревянные стены были заменены каменными. В XIV же веке были возведены древний Успенский собор и Архангельский собор.

Московский Кремль имеет 20 башен. Самая «старшая» из них — Тайницкая (1485 год), самая «юная» — Царская (1680 год), самая известная башня