Ограниченные возможности рынка в предоставлении общественных благ обусловлены способностью потребителей уклоняться от оплаты потребляемых благ

Правильные вопросы выделены по тесту
тест уже прошел свою проверку

«Что такое хорошо и что такое плохо», анализ стихотворения Маяковского

Наш мир  устроен так, что любое понятие воспринимается  только в противопоставлении с другим понятием. Так добро может быть до конца осознано лишь в контрасте со злом, черное – с белым. Так уж повелось в литературе, что именно на контрасте построены многие произведения. Поэтому возникли герои-антиподы, т. е. противопоставленные друг другу, появился прием антитезы, в котором для выразительности резко противопоставлены противоположные понятия, мысли или черты характера героев.

Очевидно, что для ребенка уже с малых лет важно знать, что такое хорошо и что такое плохо. Владимир Маяковский не был детским писателем, он был, скорее, глашатаем революции и новой республики. Но ближе к концу жизни написал несколько стихотворений для детей, самыми известными из которых стали «Кем быть?» и «Что такое хорошо и что такое плохо?». Об анализе второго из них и пойдет речь далее.

Видимо, чтобы вызвать доверие у юного читателя, автор препоручает рассказ о правилах поведения некоему отцу-рассказчику, к которому и пришел «крошка-сын». Прием довольно хорошо известный: еще Михаил Лермонтов в стихотворении «Бородино» рассказ о событиях Отечественной войны 1812 года вложил в уста старого солдата, ведь автор, как известно, родился через два года после войны, а значит, не мог сам достоверно поведать читателю о таком сражении.

Далее все стихотворение строится по принципу «это хорошо, а это плохо» - по сути, раскрываются нравственные представления о добре и зле. Удивительно, что слова «хорошо» или «плохо» используются поочередно в каждом четверостишии, но это не вызывает ощущения однообразного повтора. Кроме того, необходимо отметить, что мораль – это все-таки нечто отвлеченное, что взрослому-то не до конца ясно, а уж ребенку подавно. Поэтому перед автором стояла задача раскрыть эту самую мораль с конкретных образов, близких к имеющемуся у детей жизненному опыту.

Уже начало стихотворения с аллитерации, т. е. подбора взрывных согласных «г» и «р» имитирует начинающуюся грозу – время, не подходящее для прогулок. А дальше рассказик-отец, приводя в пример сначала хорошего, а потом плохого мальчика, на их противопоставлении ясно дает понять, кто их них поступает правильно, а кто нет.

Понятное дело, что если «сын чернее ночи» или «в грязь залез и рад», то это очень плохо, ведь чистоплотность – это залог будущего здоровья ребенка. А если «мальчик любит мыло и зубной порошок», а «также чистит валенки и моет сам калоши», то «он хотя и маленький, но вполне хороший». Осуждается, конечно, и бездельник, который «порвал подряд книжицу и мячик». А вот

Если мальчик любит труд,

Тычет в книжку пальчик,

Про такого пишут тут:

Он хороший мальчик.

А еще хороший мальчик не должен быть «дрянным мальчишкой», который бьет слабого, или трусом», заохавшим по пустяковому поводу. Нет, по мысли автора, мальчик, «хоть и сам с вершок», должен быть храбрым, ведь в жизни это пригодится.

Интересно, что во всех стихах Владимира Маяковского есть приметы советского времени. Безусловно, самой яркой стал «серпастый и молоткастый» советский паспорт. Но вместе с советским канул в Лету и советский паспорт, и «коммунистическое далеко», и много всего такого, что создавало славу нашему государству, ставшему первым «лагерем социализма в отдельно взятой стране». Стихотворение «Что такое хорошо и что такое плохо?» лишь вскользь упоминает октябрят, которые и называют отрицательного героя «плоховатым мальчиком».

Наверное, трудно объяснить современному ребенку, кто такие были октябрята. Зато с этого стихотворения очень объяснить любому карапузу, как нужно и как не нужно поступать в разных жизненных ситуациях. Ведь недаром в конце произведения «мальчик радостный пошел», и решила кроха:

"Буду

делать хорошо

и не буду

- плохо".

Вільгельм Кюхельбекер

У Ліцеї Кюхельбекер був об’єктом глузувань через свої дивні вірші, народні пісні та балади. Олександр Сергійович писав на нього епіграми, підтримував і захищав від нападок інших. Молоді люди дружили і спілкувалися все життя.

Іван Пущин

З ним Пушкін подружився з перших днів навчання в Ліцеї. Пущин був добрий, щирий, прямолінійний. Його простота, відкритість подобалися майбутньому письменникові. Він поважав Івана. Разом друзі обговорювали свої думки, але на певному етапі їх шляхи розійшлися. Олександр Сергійович ніколи не забував свого друга-ліцеїста.

Антон Дельвіг

Антон Дельвіга був пухким, блідим хлопчиком з сонним обличчям. Але він першим помітив талант Пушкіна, за що той був дуже вдячний. Молодих людей пов’язувала міцна дружба, заснована на повазі і розумінні. Відомий російський поет неодноразово згадував Дельвигу в своїх творах. Друзі згадували, що його Пушкін цінував найбільше.

Іван Малиновський

Він був сином Малиновського Василя Федоровича – першого директора Царськосельського ліцею. Іван був активним, добродушним хлопцем, який любив природу. Відрізнявся тим, що вмів визнавати свої помилки. Для Олександра Пушкіна Малиновський був задушевним приятелем, з яким ніколи не було нудно. Іван був старше поета на 3 роки і завжди був вірний своєму другові.

Мішель Яковлєв

Цей верткий, чорненький хлопчик вічно жартував і кривлявся, володів даром перевтілення. Міші Яковлєву вдалося довести блазнювання до досконалості, що не заважало йому старанно займатися. Хлопчаки називали його «ліцею старостою». Яковлєв входив в літературний ліцейський гурток, який очолював Пушкін. Любов до російської словесності і літературна справа зблизили однокласників.

Федір Матюшкін

Подружившись з ним в ліцеї, Пушкін навчав Матюшкина правилами ведення журналу подорожі, коли той збирався в перше кругосвітнє плавання 1817 року. Поет навіть присвятив мандрівникові кілька рядків. Відзначимо, що Федір був ввічливий, щирий, скромний, з доброю вдачею. У нього були здібності до географії та історії.

Сергій Дмитрович Комовський

У Ліцеї мав багато прізвиськ – Смола, Фіскал, Лисичка. Закінчивши навчання, Сергій Дмитрович регулярно відвідував ліцейські річниці, де і зустрічався з Олександром Пушкіним.

Горчаков Олександр Михайлович

Горчаков був старше Пушкіна на рік. На якомусь етапі їхні шляхи перетнулися. Горчаков присвятив Олександру Сергійовичу кілька рядків.

Брогліо Сильвестр Францевич

Він був нащадком знатних, зубожілих сардинских графів. У науці він процвітав слабо, зате любив жартувати і веселитися. Володів хорошою фантазією. Це і підкупило Пушкіна. Тому молоді люди подружилися.