_ употребляют вместо трех падежей древнего языка, на котором говорили люди за много веков до образования Римского государства

Оноре де Бальзак біографія скорочено Оноре де Бальзак народився в місті Тур 20 травня 1799. У сім років Оноре почав навчання у Вандомському училищі, але навчався неохоче, хоча багато читав.

1814 родина Бальзаків оселяється в Парижі. Оноре продовжив навчання у приватних школах. У 1816 він почав вивчати право в Сорбонні, мав практику в адвокатській конторі. Але після отримання ліцензії в 1819 вирішив відмовитися від права на користь літератури.

Живучи впроголодь на горищах Парижа, Бальзак почав писати сенсаційні романи на замовлення, публікуючи їх під псевдонімом. Протягом всього свого життя він працював з гарячковою активністю, спав кілька годин вечорами і писав з півночі до полудня наступного дня. Він виривався із боргів, які зростали швидше, ніж надходження від його ділових починань. Першим успіхом Бальзака була книга «Шуани » ( Les Chouans, 1829) , за нею була опублікована «Шагренева шкіра»(1831).

У наступні 20 років він представив величезну колекцію романів і новел під назвою «Людська комедія». Ця велика робота відтворювала французьке суспільство свого часу, докладно описуючи деталі більш ніж 2000 фігур з кожного класу та професії.

Головними романами Бальзака є «Людська комедія», «Луї Ламбер» (1832), «Євгенія Гранде» (1833), “У пошуках абсолюту”(1834), «Батько Горіо» (1835), «Втрачені ілюзії» (1837), «Цезар Бірото» (1837 ), «Кузина Бетте» (1847 ) і «Кузен Понс» (1847).

Непривабливий, незграбний чоловік , Бальзак мав кілька вельми відомих зв’язків. Лише за кілька місяців до смерті він одружився з польською графинею Евеліною Ганською, з якою він вів романтичне листування протягом 18 років.

Саме завдяки спілкуванню з Ганськов був на Україні. Бальзак двічі відвідував Україну: у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх місяців 1849-го до квітня 1850 року. Окрім Верхівні, маєтку Ганської, він кілька разів був у Бердичеві. Україна вразила його своїми полями і родючою землею. Помер 18 серпня 1850 року у Парижі.

Объяснение:

ответ:

выстрел карандышева связан и с тем даже, что происходило у решетки. казалось бы, карандышев об этом и понятия не имеет, и уж это на него повлиять никак не могло. но ведь то, что было у решетки, «вошло» в ларису, сказалось в ее поведении, прорвалось и выплеснулось в ее бессердечии и в ее отчаянии. да и все, что произошло между ларисой и паратовым после поездки, и торг между кнуровым и вожеватовым, о котором она узнала со слов карандышева, — все это тоже «вошло» в ларису и тоже сказалось в ее поведении.

поэтому выстрел карандышева является действием сложным по своим мотивам и по своим результатам. можно тут усмотреть всего лишь преступную акцию собственника и эгоиста, одержимого одной мыслью: не мне, так никому. но можно видеть в выстреле и ответ на тайные мысли ларисы — сложным путем они проникают в сознание карандышева, единственного из четырех мужчин, не желавшего передавать ее в чьи-либо руки.

и тогда окажется, что безумный выстрел карандышева — подлинно человеческий «жест» на фоне благоразумной осмотрительности и холодного, цинического расчета, проявленных по отношению к ларисе другими.

вместе с тем и реакцию ларисы на выстрел, ее слова о «благодеянии», сделанном для нее карандышевым, как и слова «я сама» и «никто не виноват», надобно понять в их сложной взаимосвязи, в их соотнесенности с тем, как поступали по отношению к ней другие люди и как она вела себя по отношению к ним.