Кредит в сумме 40, 0 млн. руб., выданный на 5 лет под 6% годовых, подлежит погашению равными ежегодными выплатами в конце

Для определения коэффициента аннуитета используем вторую формулу.
K = 0.06 ( 1 + 0.06 )5 / ( ( 1 + 0.06 )5 - 1 ) = 0.2373964

Тогда размер аннуитетного платежа будет равен:
A = KS = 40 000 000 * 0.2373964 = 9 495 856 рублей

Поскольку платеж включает в себя и тело кредита и проценты, составим таблицу на три года о том, что произошло с остатком долга.

Период    Остаток долга на начало периода    Выплачено процентов    Выплачено тела кредита
1    40 000 000,00    2 400 000,00    7 095 856,00
2    32 904 144,00    1 974 248,64    7 521 607,36
3    25 382 536,64    1 522 952,20    7 972 903,80
4    17 409 632,84       

Проценты определены как 6% к сумме долга на начало периода. А тело кредита - разница между суммой платежа и процентами.

Теперь пересматриваем условия кредита.
Продление срока погашения кредита на 2 года означает, что оставшуюся сумму нужно погасить за 4 года (у нас оставались 4 и 5 год на погашение плюс два). Принцип погашения (аннуитетными платежами) не изменился, поэтому делаем перерасчет.

Периодов погашения - 4
Процент - 10%

K = 0.10 ( 1 + 0.10 )4 / ( ( 1 + 0.10 )4 - 1 ) = 0.315470804

Тогда размер аннуитетного платежа будет равен:
A = KS = 17 409 632.84 * 0.315470804 = 5 492 230.86 рублей

Итоговый расчет также оформим в виде таблицы:

Период
Остаток долга на начало периода
Выплачено процентов
Выплачено тела кредита
1
17 409 632,84    1 740 963,28    3 751 267,56
2
13 658 365,28
1 365 836,53
4 126 394,33
3
9 531 970,95
953 197,10
4 539 033,76
4
4 992 937,19
499 293,72
4 992 937,19
0,00

Игроки делятся на две команды: каждая по 6 человек. Для победы требуется 25 очков. Одно очко начисляется:

Когда мяч коснулся земли на половине площадки противника.
При неудачной подаче противника (в сетку, в аут).
При касании сетки игроком противника.
При заступе игроком противника на вашу половину площадки.
При заступе за лицевую линию в подаче.
При четвертом и далее касании мяча командой противника или же при двойном касании мяча одним и тем же игроком.
В официальных правилах игра идет 3 партии. Каждая партия до 25 очков.

Свій роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Мігель де Сервантес задумував як пародію на популярні в ті часи лицарські романи. Головний герой твору зібрав цілу бібліотеку подібних романів, через читання яких він з рештою і збожеволів.

Свій задум письменник втілив настільки майстерно й успішно, що за короткий час роман про Дон Кіхота вийшов далеко за межі пародійних романів. Це й зрозуміло, адже в ньому автор не тільки висміяв сумнівне за своєю користю захоплення підвищеними лицарськими романами, а й докладно розкрив та розкритикував суспільні відносини часів середньовіччя, показав ханжество і лицемірство буржуазії.

Головний герой роману «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот з Ламанчі» був настільки одержимий своїм бажанням встановити справедливість у всьому світі, що щиро повірив у свою велику місію у уявив себе справжнім лицарем. Адже героям його улюблених романів про лицарів було так легко встановлювати справедливість, подорожувати з мечем і забралом та боротися зі злом! Тим більше, що все це робилося безкорисно, в ім’я Прекрасної Дами.

Здавалося б, п’ятдесятирічний лицар Дон Кіхот, його смішні облаштунки, його старий і немічний кінь та занадто раціональний зброєносець Санчо Панса повинні викликати тільки сміх. Та вусе було б саме так, якби не було настільки сумним і безнадійним. Мабуть, недарма Сервантес назвав Дон Кіхота Лицарем Сумного Образу.

Дон Кіхота не могли зрозуміти сучасники, з нього сміялися, його закидали камінням і лупцювали. Навіть односельці, які знали Дон Кіхота як щиру та добру людину, були впевнені в тому, що він збожеволів. Хоча, коли він, наприклад, рятував від побиття хазяїном підпаска, божевільним він зовсім не виглядав. Та й відомий вислів Дон Кіхота «Нечемний рицарю, сором битися з тим, хто не може оборонятися» – ніяк не фраза божевільної людини, та й стосувався він не стільки законів лицарства, скільки законів людяності. А коли хазяїн підпаска розповів Дон Кіхотові, що від загальної суми, яку він заборгував юнакові, треба відняти гроші на кровопускання під час хвороби хлопчака та вартість трьох пар черевиків, Лицар Сумного Образу відповів йому на те: «Хай черевики та кровопускання лишаються хлопцеві за побої, що він безвинно терпів од вас». На мій погляд, це сказано занадто виважено і розумно для божевільної, та й навіть для дивакуватої людини.

Мабуть, просто не в той час народився Дон Кіхот, адже серед оточення мандрівного лицаря не було ані гуманістичних принципів, ані шляхетності, ані порядності. Лицаря Сумного Образу Дон Кіхота не розуміли його сучасники, на жаль, не розуміють його й сьогодні. І від цього стає ще сумніше. Невже лицарство ніколи не повернеться і так і залишиться лише у літературних творах? Сподіваюся, що так не станеться і найкращі лицарські традиції повернуться у наше суспільство.