При каком значении а точки пересечения прямых 2х - 3у = -6и 4х + у = а принадлежит оси абсцисс?

ответ:

Если точка принадлежит оси абсцисс, то ее вторая координата равна 0, то есть у = 0.
Из первого уравнения имеем: 2х = -6; х = -3.
Подставляем Во второе уравнение известные значения х и у.
Имеем: 4 • (-3) + 0 = а; а = 12.
Ответ. а = 12.

в качестве питательных веществ и источников энергии микроорганизмы используют различные органические и неорганические соединения, для нормальной жизнедеятельности им требуются также микроэлементы и факторы роста.

процесс питания микроорганизмов имеет ряд особенностей: во-первых, поступление питательных веществ происходит через всю поверхность клетки; во-вторых, микробная клетка обладает исключительной быстротой метаболических реакций; в-третьих, микроорганизмы способны довольно быстро адаптироваться к изменяющимся условиям среды обитания. разнообразие условий существования микроорганизмов обусловливает различные типы питания. типы питания определяются по характеру усвоения углерода и азота. источником других органогенов - водорода и кислорода служит вода. вода необходима микроорганизмам и для растворения питательных веществ, так как они могут проникать в клетку только в растворенном виде. по усвоению углерода микроорганизмы делят на два типа: автотрофы и гетеротрофы. автотрофы (от греч. autos - сам, trophe - питание) способны синтезировать сложные органические вещества из простых неорганических соединений. они могут использовать в качестве источника углерода углекислоту и другие неорганические соединения углерода. автотрофами являются многие почвенные бактерии(нитрифицирующие, серобактерии и гетеротрофы (от греч. heteros - другой, trophe - питание) для своего роста и развития в готовых органических соединениях. они могут усваивать углерод из углеводов (чаще всего глюкозы), многоатомных спиртов, органических кислот, аминокислот и других органических веществ.

гетеротрофы представляют обширную группу микроорганизмов, среди которых различают сапрофитов и паразитов. сапрофиты (от греч. sapros - гнилой, phyton-- растение) получают готовые органические соединения от отмерших ©рганизмов. они играют важную роль в разложении мертвых органических остатков, например бактерии гниения и др. паразиты (от греч. parasitos--нахлебник) живут и размножаются за счет органических веществ живой клетки растений, животных или человека. к таким микроорганизмам относятся риккетсии, вирусы и некоторые простейшие. по способности усваивать азот микроорганизмы делятся также на две группы: аминоавтотрофы и аминогетеротрофы. аминоавтотрофы для синтеза белка клетки используют молекулярный азот воздуха (клубеньковые бактерии, азотобактер) или усваивают его из аммонийных солей. аминогетеротрофы получают азот из органических соединений - аминокислот, сложных белков. к ним относят все патогенные микроорганизмы и большинство сапрофитов.

объяснение:

арабсько-хозарські війни були епізодом довгої боротьби між кочуючими на північ від кавказу різними і розташованими на південь від нього цивілізованими державами, коріння яких сягають глибокої давнини. головними шляхами вторгнень номадів були дар'яльська ущелина і каспійська брама, а тому розташовані південніше держави здавна прагнули їх контролювати. саме тому шахи держави сасанідів проявляли до них великий інтерес і розгорнули в v–vi століттях грандіозне фортифікаційне будівництво в дербенті[6][7], що став в майбутньому одним з ключових місць зіткнень хозар і арабів[1]. у цей час були зведені такі споруди, як дербентський мур і фортеця нарин-кала. варто відзначити, що в середньовіччі виникла легенда, згідно з якою всі ці укріплення звів олександр македонський, заточивши тим самим міфічні племена гог і магог[8]. саме завдяки цій легенді каспийска брама отримала свою другу назву — александрова брама. крім того, ранньосередньовічні автори асоціювали гог і магог з хозарами, які прийшли на зміну скіфам і гунам][9].

після того, як арабський халіфат підкорив державу сасанідів, араби успадкували проблему захисту своїх північних рубежів від номадів. проте на відміну від персів, які посіли глуху оборону, араби, слідуючи мусульманській концепції про поділ світу на дар аль-іслам («простір ісламу») і дар аль-харб («простір війни»), вважали своїм обов'язком ісламізувати племена номадів і включити їх землі до складу своєї держави[10]. тому східна частина кавказу (сучасні дагестан , азербайджан і іранський азербайджан) стала ареною регулярних військових дій між хозарами і арабами. головними цілями арабських військ були міста дербент, беленджер і семендер . через це хозарам довелося перенести свою столицю з семендер в більш віддалений і безпечний ітиль[11].

крім того, арабсько-хозарські війни були деякою мірою пов'язані з арабсько-візантійською боротьбою за східну частину анатолії, яка ічно примикає до кавказу. візантійські імператори розуміли, що хозарський каганат може бути для них дуже цінним союзником проти мусульман і прагнули зміцнити відносини з ним. тому у 705 році імператор юстиніан ii взяв у дружини хозарську принцесу[12][13]. можливість хозар і візантійців взаємодіяти через територію вірменії представляла для халіфату серйозну небезпеку, особливо враховуючи відносну близькість вірменії до сирії, в якій розташовувалася столиця омейядів — . тому деякі візантісти, зокрема, дмитро оболенський, називають головною причиною арабсько-хозарських війн прагнення мусульман позбавити візантію сильного союзника в особі хозарії[14]. проте ймовірніше, що самі візантійці спонукали хозар атакувати халіфат, прагнучи зменшити зростаючу напругу у своїх східних кордонів[15]. трохи пізніше, в 733 році, інший візантійський імператор, лев iii ісавр, заради зміцнення хозаро-візантійського союзу одружив свого сина і спадкоємця костянтина на хозарській принцесі чичак[16][17].

також як додатковий привід для конфліктів було висунуто припущення, що араби прагнули з їх взяти під свій контроль північну гілку великого шовкового шляху. однак історик джеральд мако оскаржує цю твердження, вказуючи, що затухання арабо-хозарських конфліктів відноситься якраз до часу найвищого розквіту шовкового шляху, тобто до другої половини viii століття[18].