Запишите число, которое в натуральном ряду предшествует числу: 1) 42; 2) 215; 3) 3240

ответ:                  

1) 41; 2) 214; 3) 3239.

Погорельского называют первым в русской прозе примером фантастического романтизма. В этой короткой повести, опубликованной в 1825 году, есть все, чтобы пощекотать нервы и воображение зрителя: пророчества и проклятья, ведьма и привидение, черный кот и сокровища. Но, к счастью, также есть любовь и ее всепобеждающая сила. Как говорит сам режиссер о необычном выборе литературного материала: «Мимо сверхъестественного, естественно, не мог пройти!..»

Спектакль «Лафертовская Маковница» лауреата Национальной театральной премии республики Беларусь Олега Жюгжды вновь подтверждает его режиссерское звание «Великого мистика». Художником-постановщиком выступила Екатерина Трифанова. Она предложила нестандартное, интересное и современное сценическое решение, которое понравится даже искушенным зрителям.

«Лафертовская Маковница» в лучших традициях «страшной истории» (или как определяет жанр сам постановщик) «городской легенды»погружает нас в невероятную мистическую атмосферу и отправляет в путешествие по таинственным и неизведанным местам Лафертовской части Москвы конца XVIII века, где происходят самые необъяснимые вещи и невероятные события…

Спектакль «Лафертовская Маковница» рассчитан как на подростковую, так и на взрослую аудиторию, поскольку сюжет о взаимопроникновении двух миров, будет, безусловно, в равной степени интересен зрителям разного возраста.

Продолжительность спектакля: 1 час 15 минут без антракта.

Режиссер-постановщик – Олег Жюгжда

Художник-постановщик – Екатерина Трифанова

Композитор – Альбина Шестакова

Художник по свету – Георгий Горазеев

Хореограф – Татьяна Яковлева

Компьютерная графика и анимация – Даниил Жюгжда

Спектакль - лауреат третьего регионального театрального фестиваля-премии "Зеркало сцены" в номинации "Лучший спектакль большой формы" (2017)

Олег Жюгжда - лауреат третьего регионального театрального фестиваля-премии "Зеркало сцены" в номинации "Лучшая работа режиссера" (2017)

Георгий Горазеев - лауреат третьего регионального театрального фестиваля-премии "Зеркало сцены" в номинации "Лучшая работа художника по свету" (2017)

Екатерина Трифанова - лауреат третьего регионального театрального фестиваля-премии "Зеркало сцены" в номинации "Лучшая работа художника-постановщика" (2017)

Альбина Шестакова - лауреат третьего регионального театрального фестиваля-премии "Зеркало сцены" в номинации "За талантливую работу с русским фольклором" (2017)

Спектакль получил специальную премию театральных журналистов Рязанской

Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.

Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. "Це був старий грішник — заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри". І торував він дороги життя, "нехтуючи людським співчуттям". Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.

До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп'яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.

Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його іли і побажали щастя.