Які ви знаєте способи вегетативного розмноження рослин у природі та рос­линництві?

У природі вегетативне розмноження - це роз­множення рослин вегетативними органами: коренями та пагонами цілими чи частинами або їх видозмінами: кореневи­щами (пирій, конвалія, осот), цибулинами (проліски, часник, цибуля, тюльпани, нарциси), бульбами (картопля, топінамбур або земляна груша), вусами (суниця, перстач), паростками стеблового походжен­ня (верба, тополя, вільха), паростками кореневого походження з додаткових бруньок на коренях (вишні, сливи, малина, обліпиха), листками (сенполія або бегонія), молодими рослинами із вивідкових бруньок (каланхое).
Вегетативне розмноження широко використовують у рослинництві для вирощування різних видів культурних і кімнатних рослин, у садівництві, парковому та лісовому господарствах. Люди розмножують рослини стебловими бульбами картоплю чи топінамбур, вусами – суниці, цибулинами - цибулю городню, часник, тюльпани, кореневими паростками -  вишню, сливу, малину.
Живцювання - розмноження живцями (Стеблові живці - це час­тина пагона з вузлами, міжвузлями та бруньками – пагін треба поставити у воду, через деякий час появляться додаткові корені, тоді стебловий живець слід висадити у ґрунт, згодом на стеб­лі з пазушних бруньок виростуть молоді пагони. Кореневі живці нарізають з бічних коренів завдовжки до 20 см, на яких утворюються додаткові бруньки для малини, сливи).
У декоративному рослинництві застосовують поділ чагарників (кожен кущ ділять на частини, які мають власні корені і пагони, та висаджують у нові місця) для півників, флокси, примули, стокротки.
Відводками (для цього нижні пагони пригинають до землі й присипають ґрунтом, коли на них утворюються додаткові корені, ці пагони відокремлюють від материнської рослини) розмножують смородину та аґрус.
Щеплення (при­живлення частини вегетативного органа однієї рослини до іншої; рослину, до якої прищеплюють частину іншої, називають підщепою, а рослину, яку прищеплюють, - прищепою) застосовують для дерев.

десятка найбільш важливих умінь і навичок, які завжди знадобляться у спільній діяльності:

1. Уміння слухати.

Уміння слухати, розуміти і приймати точку зору іншої людини є основою для спільної роботи. Без цього, на жаль, якісної співпраці не вийде.

2. Здатність переконувати опонентів.

Уміння грамотно відстояти свою точку зору і переконати в її правильності інших - дуже важлива якість. Розвивайте його постійно - і до вас будуть прислухатися навіть найупертіші.

3. Готовність до співпраці.

Без готовності всіх членів групи до співпраці ефективна робота в команді просто неможлива.

4. Готовність до взаєморозуміння.

Щоб робота в команді не супроводжувалася суцільними недорозуміння і конфліктами, необхідно вміти вчасно ставити уточнюючі питання і прояснювати незрозумілі моменти.

5. Здатність формулювати цілі і завдання.

Здатність грамотно формулювати цілі і завдання у вигляді бажаного результату особливо важлива для лідера команди.

6. Уміння залучити всіх учасників у процес взаємодії.

Як і в попередньому пункті, залучення всіх учасників у процес взаємодії в основному лежить на плечах лідера команди.

7. Здатність до конструктивної критики.

Ніхто не любить марну критику. А ось до конструктивної критики з поясненнями та порадами ніколи не завадить прислухатися.

8. Повага і довіра всіх співробітників один одному - без них ефективна робота в команді не складеться.

9. Здатність групи до аналізу власного взаємодії.

Аналіз проведеної роботи так само важливий, як і сама робота. При виявленні будь-яких проблем їх обов'язково потрібно врахувати і постаратися виключити в майбутньому.

10. Загальний стиль управління.

Тільки при однаковому ставленні до співробітників і єдиному стилі управління, будь то демократичному, авторитарному або змішаному, командна робота буде ефективною

Объяснение:

Русскую посуду можно разделять по её назначению:

для воды (кадка, ушат, ведро, черпуха, лохань, шайка, рукомой);

для выпечки и хранения хлеба (квашня-дежа, ночва-сельница, чашка хлебопечная, масленка, каравайница);

для молочного хозяйства (подойник, крынка, махотка, сырница, маслобойка);

для приготовления пищи в печи (уполовник, ступка, калгушка);

для стола (ставец, чашка-миска, ложка, солоница, блюдо, пирожница);

для домашних напитков (скобкарь, ковш-черпак, братина, ендова, чарка, стакан, жбан, кружка с крышкой);

для хранения запасов зерна, муки и соли (кадка, солоница-горлатка, кувшин).