З чим пов’язані екологічні проблеми, що виникли в Південній Америці?

Найбільшими сучасними екологічними проблемами є: знищення амазонських лісів, розораність саван, пампи, витоптування трав'яного покриву численними отарами свійських тварин, збіднення рослинного та тваринного світу, ерозія фунтів, зростання площ пустель, забруднення річок, морів, повітря тощо. Освоєння земель під сільськогосподарські угіддя у багатьох районах Південної Америки призвело до змін природного середовища. Майже повністю зорано пампу, вирубано ліси в тропічному рідколіссі, винищено багато тварин. Особливо непокоїть доля лісів Амазонки. Будівництво Трансамазонської автомагістралі й подальше освоєння цієТ області супроводжується хижацьким вирубуванням і випалюванням лісів на величезних територіях. Така діяльність людини значно порушує природну рівновагу, загрожуючи зміною природного середовища не лише екваторіальних лісів, а й сусідніх природних зон (зменшення опадів, обміління річок, ерозія грунту, збіднення рослинного покриву й тваринного світу). Хижацьке ставлення до ґрунтово-рослинного покриву є справжньою бідою Бразильського плоскогір'я. Араукарієві ліси з хорошою деревиною, які ростуть відносно близько до океану чи на сплавних річках, виявилися винищеними на 60-70%. Цінні види дерев зі східної гіллеї використовують як паливо для топок потягів. Для отримання деревного вугілля вирубано більшість високих дерев рідколісся. Мішані ліси у басейні річки Парани знищуються для створення плантацій кави. V результаті не лише зникають ліси, зменшується родючість бідних гумусних латеритних ґрунтів, а й розвивається ерозія фунтів. Незакріпленик верхній шар зноситься змивом під час злив, розвіюється вітром під час посухи. Екологічні та економічні проблеми тісно пов'язані. Вирішення однієї з них призводить до пом'якшення або й усунення іншої. Для охорони навколишнього середовища створюють національні парки, заповідники.

ответ:

почему? можем. это конечно далеко не достоверная инф-ия, но во многих манускриптах есть упоминания о них. взять к примеру древних египтян. в их древних рукописях написано про "богов сошедших с небес на своих коллесницах". или медальон, найденный в гробнице в древнем египте в 2003 году, обнаруженный археологом профессором уинвудом. по оценкам, его возраст около 13 000 лет. ученые считают, что реликварий - это карта нашей галактики.

возможно, мы не знаем про инопланетный разум из-за властей. допустим в америке есть множество "top secret" документов. все они связанны с инопланетным разумом.

объяснение:

мой ответ немного

объяснение:

арабсько-хозарські війни були епізодом довгої боротьби між кочуючими на північ від кавказу різними і розташованими на південь від нього цивілізованими державами, коріння яких сягають глибокої давнини. головними шляхами вторгнень номадів були дар'яльська ущелина і каспійська брама, а тому розташовані південніше держави здавна прагнули їх контролювати. саме тому шахи держави сасанідів проявляли до них великий інтерес і розгорнули в v–vi століттях грандіозне фортифікаційне будівництво в дербенті[6][7], що став в майбутньому одним з ключових місць зіткнень хозар і арабів[1]. у цей час були зведені такі споруди, як дербентський мур і фортеця нарин-кала. варто відзначити, що в середньовіччі виникла легенда, згідно з якою всі ці укріплення звів олександр македонський, заточивши тим самим міфічні племена гог і магог[8]. саме завдяки цій легенді каспийска брама отримала свою другу назву — александрова брама. крім того, ранньосередньовічні автори асоціювали гог і магог з хозарами, які прийшли на зміну скіфам і гунам][9].

після того, як арабський халіфат підкорив державу сасанідів, араби успадкували проблему захисту своїх північних рубежів від номадів. проте на відміну від персів, які посіли глуху оборону, араби, слідуючи мусульманській концепції про поділ світу на дар аль-іслам («простір ісламу») і дар аль-харб («простір війни»), вважали своїм обов'язком ісламізувати племена номадів і включити їх землі до складу своєї держави[10]. тому східна частина кавказу (сучасні дагестан , азербайджан і іранський азербайджан) стала ареною регулярних військових дій між хозарами і арабами. головними цілями арабських військ були міста дербент, беленджер і семендер . через це хозарам довелося перенести свою столицю з семендер в більш віддалений і безпечний ітиль[11].

крім того, арабсько-хозарські війни були деякою мірою пов'язані з арабсько-візантійською боротьбою за східну частину анатолії, яка ічно примикає до кавказу. візантійські імператори розуміли, що хозарський каганат може бути для них дуже цінним союзником проти мусульман і прагнули зміцнити відносини з ним. тому у 705 році імператор юстиніан ii взяв у дружини хозарську принцесу[12][13]. можливість хозар і візантійців взаємодіяти через територію вірменії представляла для халіфату серйозну небезпеку, особливо враховуючи відносну близькість вірменії до сирії, в якій розташовувалася столиця омейядів — . тому деякі візантісти, зокрема, дмитро оболенський, називають головною причиною арабсько-хозарських війн прагнення мусульман позбавити візантію сильного союзника в особі хозарії[14]. проте ймовірніше, що самі візантійці спонукали хозар атакувати халіфат, прагнучи зменшити зростаючу напругу у своїх східних кордонів[15]. трохи пізніше, в 733 році, інший візантійський імператор, лев iii ісавр, заради зміцнення хозаро-візантійського союзу одружив свого сина і спадкоємця костянтина на хозарській принцесі чичак[16][17].

також як додатковий привід для конфліктів було висунуто припущення, що араби прагнули з їх взяти під свій контроль північну гілку великого шовкового шляху. однак історик джеральд мако оскаржує цю твердження, вказуючи, що затухання арабо-хозарських конфліктів відноситься якраз до часу найвищого розквіту шовкового шляху, тобто до другої половини viii століття[18].