На відновлення свинцю з плюмбум (ІІ) оксиду витратили водень об’ємом 6, 72 л. Яка маса і кількість речовини свинцю відновилася?

Дано: V(H2)=6,72 л. Знайти: m(Pb)-? y(Pb)-?
Розв'язання.
І спосіб.
Записуємо рівняння реакції:
                6,72 л           x г     
     PbO  +  H2↑         =     Pb         + H2O
                 22,4 л          207 г   
Над формулами речовин записуємо дані, що є за умовою задачі.
Мольні співвідношення речовин показують коефіцієнти рівняння. Прореагувало 1 моль водню H2  (1 моль газу займає об'єм 22,4 л за н.у.) з утворенням 1 моль свинцю Pb .
Обчислюємо молярну масу (M г/моль = Mr) свинцю й, відповідно, масу 1 моль.
Mr(Pb)=Ar(Pb)=207, M(Pb)=207 г/моль. Маса 1 моль=207 г.
Записуємо під формулами речовин у рівнянні реакції.
Складаємо пропорцію і розв'язуємо її.
6,72 л / 22,4 л= х г / 207 г, звідси х=6,72 л • 207 г / 22,4 л=62,1 г.
Обчислюємо кількість речовини свинцю масою 62,1 г за формулою y=m/M.
y(Pb)=62,1 г: 207 г/моль=0,3 моль
Відповідь:  m(Pb)=62,1 г; y(Pb)=0,3 моль.
ІІ спосіб.
Записуємо рівняння реакції: PbO+H2↑=Pb+H2O
Обчислюємо кількість речовини водню об'ємом 6,72 л за формулою y=V/Vм, де Vм=22,4 л/моль за н.у
y(H2)=6,72 л : 22,4 л/моль=0,3 моль
Мольні співвідношення речовин показують коефіцієнти рівняння. Прореагувало 1 моль водню H2 з утворенням 1 моль свинцю Pb, кількість речовин є однаковою, тому  y(Pb)=0,3 моль.
Обчислюємо масу свинцю кількістю речовини 0,3 моль
З формули y=m/M, де М г/моль=Мr, знаходимо масу m=y•M.
Mr(Pb)=Ar(Pb)=207, M(Pb)=207 г/моль.
m(Pb)=0,3 моль•207 г/моль=62,1 г.
Відповідь:  m(Pb)=62,1 г; y(Pb)=0,3 моль.

Простір і час як філософські категорії

Матеріальний світ складається із структурних об'єктів, які знаходяться в русі і розвитку, що представляють собою процеси, які розгортаються за певними етапами.

Найбільш загальна характеристика простору - властивість об'єкта бути протяжним, займати місце серед інших, межувати з іншими об'єктами.

Порівняння різних тривалостей, що виражають швидкість розгортання процесів, їх ритм і темп є поняттям часу.

Категорії простору і часу виступають як форми буття матерії. Існує дві концепції простору і часу:

субстанціальна - розглядає простір і час як особливі сутності, які існують самі по собі, незалежно від матеріальних об'єктів (Демокріт, Епікур, Ньютон);

реляційна - розглядає простір і час як особливі відносини між об'єктами і процесами і поза ними не існує (Лейбніц).

Загальні властивості простору і часу: об'єктивність і незалежність від свідомості людини; абсолютність як атрибутів матерії; нерозривний зв'язок один з одним і з рухом матерії; залежність від структурних відносин і процесів розвитку в матеріальних системах; єдність перериваної і безперервного в їх структурі; кількісна та якісна нескінченність.

Розрізняють метричні (тобто пов'язані з вимірами) і топологічні (наприклад, зв'язність, симетрія простору і безперервність, одномірність, необоротність часу) властивості простору і часу.

Топологічні характеристики описують: переривчастість і безперервність, розмірність, свяеность, орієнтовність.

Метричні характеристики: кривизну, кінцівку і біс-конечносгь, изотропность, гомогенність.

Загальні властивості простору: протяжність, що означає рядоположенность і співіснування різних елементів (точок, відрізків, обсягів і i: n.), Можливість додавання до кожного даного елементу деякого наступного елементу або можливість зменшення числа елементів; зв'язність і безперервність; тривимірність.

З протяжністю простору нерозривно пов'язані його метричні властивості, які виражають особливості зв'язку просторових елементів, порядок і кількісні закони цих зв'язків.

Специфічні (локальні) властивості простору: симетрія і асиметрія, конкретна форма і розміри, місце розташування, відстань між тілами, просторовий розподіл речовини і поля, межі, що визначають різні системи.

Загальні властивості часу: об'єктивність; нерозривний зв'язок з матерією і її атрибутами; тривалість; одномірність і асиметричність; незворотність і спрямованість від минулого до майбутнього.

Специфічними властивостями часу є конкретні періоди існування тіл від виникнення до переходу в якісно інші форми, одночасність подій, яка завжди відносна, ритм процесів, швидкість зміни станів, темпи розвитку, тимчасові відносини між різними циклами в структурі систем.

Теорія А. Ейнштейна довела, що в реальному фізичному світі просторові і тимчасові інтервали змінюються при переході від однієї системи відліку до іншої.

Теорія відносності вивела глибокий зв'язок між простором і часом, показавши, що в природі існує єдиний простір - час, а окремо простір і окремо час виступають як його своєрідні проекції, на які воно по-різному розщеплюється в залежності від характеру руху тіл.

1. Спринтеры пробегают короткие дистанции на пределе взрыва своей скорости, а марафонцы бегают более длинный километраж, они менее скоростные но более выносливые.

2. Прыжки в длину — дисциплина, входящая в программу тренировок и состязаний по легкой атлетике и имеющая официальный Олимпийский статус. В ней принимают участие и мужчины, и женщины.

Прыжки в длину и их история

 

Прыжки стали олимпийским видом спорта еще в эпоху античности. Они входили в состав пентатлона — спортивного пятиборья древних греков. Однако техника их выполнения отличалась от той, что применяется в наши дни. Атлеты прыгали, держа в руках гантели по 1,5-4,5 кг. Отталкиваясь, приводили руки и ноги в параллельное друг другу положение. До приземления гантели отбрасывались назад, что удлиняло полет. Приземлялись прыгуны в 6-метровую яму, заполненную песком. Дальность прыжка была менее важна, чем стиль исполнения, поэтому сведений о том, на какую длину мог прыгнуть древнегреческий спортсмен, не имеется.

При раскопках древнегреческой Олимпии в 1937–1941 гг. был обнаружен стадион со специально выделенной зоной для выполнения прыжков в длину, рассчитанной на 20 участников. Имелись и 2 возвышения: для атлета и музыканта, ведь игра на флейте была обязательной составляющей соревнований тех времен.

3. перекат , волна , ножницы гимнастический прыжок, перекидной, флоп

4. 1. Метание малого мяча в цель (щит-мишень) из фронтальной стойки и И.п. левая нога впереди.

2. Метание малого мяча с расстояния 6 м в щит на дальность отскока.

3. Метание малого мяча в определенную зону.

4. Метание малого мяча на дальность из различных (ранее изученных) исходных положений.

5. В парах. Имитация начала финального усилия. Метающий находится в И.и. для метания с места, стоя боком в направлении метания, рука отведена назад и выпрямлена. Партнер, стоя сбоку-сзади, держит метающего правой рукой за кисть, левой, упираясь в лопатку, подталкивает его вперед. Движение начинается с поворотом правой ноги пяткой наружу с последующим ее разгибанием, продвижением таза вперед палевую ногу и продвижением грудыо вперед- вверх. Одновременно с этим рука сгибается в локтевом суставе. Партнер, придерживая кисть согнуть в нужном направлении руку в локтевом суставе, дает почувствовать работу мышц в этом положении.

6. Метание малого мяча стоя боком в направлении метания. Перед выполнением броска 1—2 раза сымитировать начало финального усилия и после возвращения в И.п. выполнить бросок.

7. Метание малого мяча с места стоя боком в направлении метания в коридор шириной 10 м.

8. Имитация постановки левой ноги и захвата снаряда при выполнении броскового шага.

9. Метание малого мяча с одного шага. Упражнение выполняют в парах. Партнеры находятся друг от друга на расстоянии, обеспечивающем ловлю мяча после отскока от земли.

10. Метание малого мяча с одного шага на дальность в коридор шириной 10 м. Проводится в виде соревнования, с объявлением результатов, предоставляя каждому учащемуся три попытки.

5. Быстрота – это человека совершать действия в минимальный для данных условий отрезок времени. Что касается быстроты реакции, то такое хорошо развитое качество позволяет выиграть 0,2-0,4 с в спринтерском беге.

Можно также определить быстроту как осуществлять максимальное количество движений за единицу времени. Для этого рекомендуется выполнять кратковременные ( в течение 10-20с ) серии упражнений в максимальном темпе, которые особенно эффективны при использовании метронома, ритмичной музыки.

Сила человека - это его преодолевать внешнее сопротивление посредством мышечных усилий.

Скоростно-силовые качества, и прежде всего «взрывная» сила, развиваются с упражнений, выполняемых в максимальном темпе, то есть в таких условиях, которые требуют сочетания силовых напряжений с проявлением силовых качеств. Условия выполнения, например, беговых упражнений могут быть усложнённые, облегчённые, и стандартные:

Усложнённые - бег в гору, с отягощением, по песку (эти упражнения позволяют увеличить проявление силы за счёт некоторого уменьшения скорости);

Облегчённые - бег по наклонной дорожке, что позволяет резко повысить скорость при уменьшении прилагаемой силы;

Стандартные - бег с максимальной скоростью.

Высокий уровень развития быстроты содействует успешному росту других двигательных Чем выше уровень проявления быстроты, тем быстрее удаётся добиться положительных результатов при обучении физической культуре. Выполнение сверх-быстрых упражнений вызывает у учеников новые ощущения, положительную психическую настроенность и уверенность в возможности превысить предельную скорость и в обычных условиях. Скоростно-силовая подготовка включает в себя разнообразные средства и методы, которые направлены на развитие занимающегося преодолевать значительные сопротивления при взаимодействии с опорой(отталкивание),при перемещении частей тела( маховые движения) и при взаимодействии со снарядом.

₽

Обучение языку Python

Получить полный текст

Объяснение: