Які з таких подій - випадкові, вірогідні, неможливі: 1) «виграєте партію в теніс»; 2) «слон навчиться розмовляти»; 3) «потяг Київ-Львів запізниться»;

Відповідь:

Випадкові: 1), 3), 5), 8).
Вірогідні; 4), 6).
Неможливі: 2), 7).

Відповідь:

Я перегорнула останню сторінку оповідання відомого письменника-фантаста Г. Веллса “Чарівна крамниця” і наче вступила в інший світ – буденний, звичайний і не такий цікавий. Упродовж години мене охоплювало чисте, радісне, дивовижне почуття: я потрапила у чарівну поетичну казку, від якої мені зовсім не хотілося відриватися. Адже мій світ такий не схожий на той, чарівний, казковий, у якому живе герой оповідання, маленький Джип.

Там все цікавить, чарує, вабить: чародій-продавець, який дістає з-за вуха й з рота кришталеві кульки, порцелянова рука з колодою чарівних карт, такий самий незвичайний капелюх і чарівні дзеркала. А які чудові іграшки! Лялька, що плаче, як жива: “Яйце є – яйця нема”, коник-гойдалка, стійкі олов’яні солдатики, чарівні поїзди, що рухалися без пари й пружини. Це неповторний світ дитинства, світ незабутньої чарівної казки, у яку веде нас письменник.

Герберт Веллс якось зазначив: “Має право називатися справжнім письменником лише той, хто може навчити чого-небудь своїх сучасників, хто краще бачить навколо і більше бачить попереду. Я завжди згоден думати, що я усе-таки такий”.

Письменник має рацію. Своїм прекрасним оповіданням “Чарівна крамниця” він вчить нас бути людяними, безпосередніми, любити й шанувати людей, бачити й розуміти прекрасне в людях і навколишньому світі. Нарешті, вірити в диво, мріяти, сподіватися, що світ стане добрішим, досконалішим, прекраснішим, гуманнішим!

І хоч світ дитинства дуже швидкоплинний, проте він стає нам духовною опорою у подальшому житті. Я переконалася в цьому, читаючи оповідання “Чарівна крамниця”.

Перегорнуто останню сторінку. Закрито книжку. Але на цьому не закінчується моє знайомство з письменником.

Світ фантастики, пригод я ще буду відкривати для себе в багатьох його чудових творах. Зустріч з моїм улюбленим письменником – для мене завжди радість і свято.

Пояснення:

Мені дуже подобається головна героїня твору «Полліанна, яка дарує радість». Інакше й бути не може, адже ця сонячна дівчинка випромінює непідробний оптимізм і позитивні емоції.

Багато хто звинувачує головну героїню роману Елеонор Портер в навмисності, схильності до безмежних переживань та емоційних сплесків. Але, по-перше, Полліанна — дитина, а діти часто перебувають у замріяному, піднесеному настрої. Вони більш щирі, емоційні, ніж дорослі. Чесно кажучи, іноді здається, що Полліанна просто страшна бовтанка. По-друге, твір «Полліанна» написаний для дітей, хоча дорослим теж буде цікавим, тому він далекий від канонів реалізму. Автор пише яскравими, великими, іноді й грубими мазками. До того ж, в романі присутній елемент казки.

Безумовна цінність цього твору в тому, що він змушує переглянути свій світогляд, життєві цінності. Зрозуміти, що можна сказати «стакан наполовину повний», і цим змінити своє життя.