Какую энергию W (в киловатт-часах) можно получить от деления массы m=1 г урана 23592U, если при каждом акте распада выделяется энергия Q=200 МэВ?

Решение к задаче представлено в виде картинки и приложено к ответу

Чисто случайно задалиоднажды папа подарил мне замечательный ножик.чего только не предлагали мне в обмен на ножик! но я и слушать не хотел.когда я шёл в школу я увидел у своего одноклассника снегиря, к лапке которого была привязана нитка. петька то отпустит снегиря, то опять притянет к себе.я не смог удержаться и сказал: -отпусти снегиря! -зачем? -он же мучается -и что? -надо уважать братьев меньших .- ну не знаю ..это просто обычная птица.-что мне сделать чтобы ты отдал? - обмен! -на что? -а на твой ножик! я долго думал стоит ли отдавать ножик , ведь он был мне ценен, я сказал: ,,забирай".я отдал петьке ножик, и обмен состоялся. я снял нитку с лапки птицы, влез один на подоконник и открыл форточку.удачи, не знаю как у вас критерии но у меня 5/5: рр

є багато дивовижних речей у світі? але на справді? найкраща та дивовижна річ? що трапилася саме з тобою/

для кожной людини поняття "диво" - має своє значення та поняття. я на 100 відсотків впевнений, що з кожною людиною на цій землі траплялось якесь диво. для кожного диво завітало по різному: для когось це був неймовірний випускний ,хтось побував у незабутніх канікулах за кордоном, хтось отримав подарунок своєї мрії, комусь пощастило здати іспит без підготовки та багато іншого. а осьу мене траплялось таке , що наврядче колись забуду, бо це диво мого життя.

це почалось минулим літом, як раз на початку літніх канікул, які розпочались не дуже вдало.

я гуляв у бабусиному дворі, пташки співали, був звичайний спекотний літній вечір. щоб себе розважити, я відерся на дах літньої кухні. дах кухні був дуже похилим і крутим. і ось я на самій вершині, де відкривається уся краса правобережжя нашого міста наче на долоні. але мою замрієність порушило зісковзання моєї ноги вниз і я сстрімко летів, але вже не до неба за мріями, а вниз на залізний паркан з гострими кілками.поряд з парканом знаходились залізна газова труба, дядьковий прицеп. я летів з єдиною думкою, як це все скінчиться каліцтвом чи смертю. я висів на паркані як м'ясо на велелці/ я нічого не відчував (хоча через усю мою спину пройшли кілька кілків забору), далі лише пам'ятаю, що мене зняли з паркану, та повезли до лікарні (пам'ятаю, як я благав не казати нічого мамі, щоб вона не турбувалась).

хтось спитае, в чому тут в лікарні віявилось, що паркан пройшов через мое тіло у кількох міліметрах від кожного з життєвоважливих органів, на що лікар констатував моє народження в сорочці, з часом і родичі всі це підтвердили, бо впав я за три кілка від загострених пиками кілків,

задяки цим дивам я можу жити повноцінним життям, батькам, кохати та будувати плани на майбутнє, для мене тепер кожен день - це !