Оля, Коля, Маша и Витя участвовали в олимпиаде. Витя решил 8 задач — больше всех, Оля решила 5 задач — меньше всех. Каждая задача олимпиады была решена

Решение:
Коля и Маша могли решить либо по 6 задач, либо один из них решил 6 задач, а другой 7, либо оба решили по 7 задач.
Допустим, что Коля и Маша решили по 6 задач. Тогда, складывая задачи, решенные всеми четырьмя школьниками, получим 8 + 6 + 6 + 5 = 25 задач. При этом каждую задачу олимпиады мы посчитали 3 раза (каждая задача олимпиады была решена ровно тремя школьниками), поэтому задач на олимпиаде было в Зраза меньше. Но 25 на 3 не делится, следовательно, Коля и Маша не могли решить по 6 задач.
Такие же рассуждения показывают, что один из них не мог решить 6, а другой 7 задач, но решить по 7 задач Коля и Маша могли. При этом на олимпиаде было (8 + 7 + 7 + 5):3 = 9 задач.
Проверим, что 9 задач на олимпиаде решены друзьями так, как сказано в условии.
Например, задачи могли быть решены в порядке, указанном в таблице 7:
Таблица 7
    1    2    3    4    5    6    7    8    9
Витя    +    +    +    +    -    +    +    +    +
Коля    -    +    -    +    +    +    +    +    +
Маша    +    -    +    -    +    +    +    +    +
Оля    +    +    +    +    +    -    -    -    -

2

М.В. Ломоносова - создателя такого жанра, как ода

А.П. Сумароков - создатель русской трагедии

А.Д. Кантемир - создатель русской сатиры,

Д.И. Фонвизин - создатель множества пьес и великий драматург

3

Высокие

трагедия, эпопея , ода

Низкие

комедия, сатира, басня

4

ЭпигрАмма — это небольшое сатирическое стихотворение, высмеивающее какое-либо лицо или общественное явление.

Эпиграмма – сатирический жанр, краткий и безжалостный. Пушкин гениально назвал эпиграмму «анафемой игривой». Удачная маленькая эпиграмма - большая поэтическая победа в политических, общественных или литературных полемиках. «Зарифмованная колкость», артистично расправляясь с противником, развлекала общество и влияла на настроения.

5

не знаю, точно не могу сказать

Объяснение:

Тема: кохання – це почуття, сила якого здатна перемогти смерть і зберегти життя. Ідея твору – показати душевні якості жінки, яка вміє чекати.

Композиційно твір складається з трьох частин, кожну з яких автор виокремлює фразою близькою за змістом до рефрену «Чуєш…Ти чекай мене».

У першій частині розповідається, як сумно й тяжко чекати коханого з фронту. Змінюються пори року. Листи перестають надходити, жінки - чекати своїх солдат.

Друга частина – кульмінація, що розвиває ідею: повернення коханого ніхто не очікує. Випробування розлукою витримують не всі. Батьки, мати, друзі, син – усі зневірилися й поминають душу загиблого. Такий іспит може витримати тільки жінка, яку кохають і яка кохає у відповідь. Чітко простежується протиставлення віри й любові героїні безвір’ю й забуттю оточуючих.

Третя частина – це нагорода за очікування. Герой залишився живим і повертається додому тільки тому, що його так гаряче любили й так віддано чекали. Любов жінки, її віра можуть творити дива.

Жанр поезії: вірш інтимної лірики, монолог-послання ліричного героя до своєї коханої з елементами сповіді. Одночасно лунають і громадянські мотиви: виконання громадянського обов’язку, віра в перемогу.

Мова вірша витримана. Глибина почуттів зумовлює наявність недостатньо забарвлених засобів художньої виразності, єдиний всеохоплюючий душевний стан – одноманітність ритму. Поет використовує епітети («жовті дощі», «літо вогняне»), метафору («Як чеканням ти своїм Вберегла мене»), анафору (повторення початку строфи «Ти чекай…»).