Изобразите электронную формулу уксусной кислоты и поясните, как происходит перекрывание и сдвиг электронных облаков при образовании химических связей в карбоксильной группе.

Одна из этих связей образована одной из гибридизованных 8р -орбиталей атома углерода и одной из двух р-орбиталей атома кислорода, это σ-связь. Вторая связь, π-связь, образована негибридизованной р-орбиталью атома углерода и второй р-орбиталью атома кислорода.

С другим атомом кислорода образуется одна σ-связь за счет другой 8р²-орбитали атома углерода и одной р-орбитали атома кислорода. Другая р-орбиталь атома кислорода участвует в образовании σ-связи с атомом водорода (так же, как в гидроксильной группе спиртов).

Электроотрицательность кислорода больше, чем углерода и кислорода. Поэтому в карбоксильной группе электроны, участвующие в, смещены к атомам кислорода.

ответ:

нервову систему людини умовно підрозділяють на центральну і периферичну. до центральної нервової системи (цнс) відно¬сять головний   і спинний мозок, до периферичної (пнс) — паргі нерви, що відходять від головного і спинного мозку, це спинномозкові та черепні нерви з їх корінцями, їх гілки, нервові закінчення й ії або нервові вузли, які утворені тілами нейронів.нервову систему за функцією також умовно підрозділяють на дві частини: соматичну(анімальну) і вегетативну (автономну). соматична нервова система іннервує головним чином тіло, поперечносмугасті, або скелетні м'язи, шкіру, забезпечує зв'язок організму із зовнішнім середовищем вегетативна (автономна) нервова система іннервує всі нутрощі, залози, у тому числі й ендокринні, гладкі м'язи органів і шкіри, судини і серце, а також забезпечує обмінні процеси у всіх органах і тканинах.​

Одна з найвідоміших комедій Мольєра — «Міщанин-шляхтич». Її головний герой — пан Журден, людина, яка нажила собі багато грошей, але була зовсім не аристократичного походження. Журден усіма силами прагнув зрівнятися з представниками вищого світу і робив для цього усе можливе. Він не розумів, що з боку це виглядало досить комічно і ніяк не могло його зробити справжнім аристократом.

Щоб зрівнятися зі шляхтичами, герой комедії винайняв для себе вчителів фехтування, танців, музики і навіть мови. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого учня і, граючи на його почуттях, почали його використовувати як можливість гарно заробити. Розмовляючи між собою, вчителі пана Журдена визнавали, що той хоча і вдавав із себе галантного шляхтича, але абсолютно нічого не тямив у науках і мистецтві. Проте він добре платив, і це для них було найголовнішим.

Це, може, було і добре, що пан Журден був людиною темною і аплодував кожній нісенітниці. Та за його гроші Журдену прощали всяку дурість і його вчителі, і його так звані «друзі». До речі, друзі героя комедії, як і його вчителі, теж користалися його недолугістю і просто тягнули з нього гроші.

Можливо, бажання пана Журдена вивчати мистецтво, науки і культуру поведінки можна було б і привітати, якби усі свої зусилля він не спрямовував лише на те, щоб просто виглядати шляхетним в очах оточуючих. До того ж, Журден через складність наук відкинув усі процеси мислення і логіку, віддавши перевагу найбільш простій орфографії. Адже це заняття не вимагало від нього майже ніяких розумових зусиль.

На щастя, родина пана Журдена не розділяла його честолюбних прагнень і реально оцінювала стан речей. І коли пан Журден відмовився віддати заміж свою дочку Люсіль за звичайного юнака з міщан, його друзі влаштували справжню виставу зі сватанням дівчини. Завдяки маскараду Журден погодився віддати Люсіль за «сина турецького султана», а при цьому ще й отримав найпочесніший у світі чин, вигаданий під час вистави — чин «мамамуші».

За законами комедійного жанру, звісно, п’єса Мольєра «Міщанин-шляхтич» має щасливий кінець. Комедія закінчується одруженням Люсіль і її коханого, а також весіллям маркізи та графа. А турки, які танцювали на весіллі, били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», потім били ще й ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати!».

Таким чином Мольєр і висміяв, і фізично покарав головного героя своєї комедії — недолугого пана Журдена, який за будь-яку ціну прагнув стати шляхтичем. Щодо цього персонажа, то в одному зі своїх афоризмів оптиміст Мольєр висловився так: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне — таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією безумовно мудрою думкою неможливо не погодитися.