Используя текст прозаических сказок из раздела «Русские народные сказки» и текст пушкинской «Сказки о мёртвой царевне...», покажите разницу между прозаической и стихотворной речью.

Стихотворная речь отличается от житейской точным ритмом и рифмой.
Возьмем отрывок из сказки «Царевна-лягушка»:
«Старшие братья как пошлй находить собственные стрелы, сходу их нашли: один— в боярском тереме, другой— на купеческом дворе. А Иван-царевич длительно не мог отыскать собственной стрелы«.
Мы лицезреем, что в этом отрывке ударения размещаются без всякого порядка: после первого ударного два безударных, после второго ударного три безударных, после третьего ударного один безударный и т.д.
Разглядим отрывок из «Сказки о мертвой царевне...»:
Но невеста молодая,
До зари в лесу блуждая.
Меж тем все шла да шла
И на терем набрела.
В этом отрывке главные ударные слоги размещаются ритмично: любая группа состоит из 2-ух безударных, 1-го ударного и 1-го безударного. Строчки рифмуются попарно: 1-ая со 2-ой, 3-я с четвертой. В народной притче рифмы нет.

Відомий вислів - у людини без минулого немає майбутнього. Насправді, майбутнє таки є. Питання - яке?

Зараз у багатьох людей ставлення до життя складається так, ніби крім сьогоднішнього дня нічого й не було. Так зручно. Але рано чи пізно кожна людина усвідомлює, що вона, живучи сьогодні, є продовженням людей, які були до неї. Існують стосунки з ними, і ці зв'язки, нитки такі ж наочні, як і стосунки з людьми, що живуть зараз. Їх так само потрібно зберігати.

Якщо людина живе тільки сьогоднішнім днем, їй дуже важко усвідомити не лише категорію вічності, але й навіть категорію майбутнього. Звичайного майбутнього, яке настане за горизонтом її власної історії. Людина, що усвідомлює, що вона - частина тисячолітньої історії, розуміє, що в її житті можуть бути завдання, що на довгі роки випереджають термін нашего життєвого відрізка.

Коли йдеш багатьма старовинними вулицями Києва, де якісь старі будівлі стоять у розвалених будівельних лісах, частина - зруйновані, а на місці деяких вже побудовані бізнес-центри, складно відчути життя, яке тут вирувало сто чи двісті років тому. Те, що ми звиклися зі знищенням пам'яток історії, зрозуміло. Жорстоке ХХ століття принесло нашому народу безліч випробувань, корінних переломів. Аж надто часто переставали бути цінностями не лише минуле, духовність, культура, а й саме людське життя!

а) почему ремесленники и торговцы уходили из поместий;

Ремесленники и торговцы уходили из поместий, потому что торговля и производство в поместьях не шли, ведь основной вид хозяйствования там – земледелие и скотоводство. Поэтому за рынками сбыта ремесленники и торговцы двигались в города.

б) где они поселялись;

Торговцы и ремесленники селились в тех населенных пунктах, где были торговые ряды, рынки, базары и ярмарки. Как правило, все это было в городах, поскольку в городах проживало всегда больше людей.

в) почему они выбирали именно эти места;

Причина выбора заключается в количестве населения. Чем больше людей проживают в городе, тем больше работы ждет ремесленников и торговцев, поскольку им нужно больше изготовить и больше продать.

г) как выглядели построенные ими города.

Главное отличие городов от других типов населенных пунктов – огорождения, представленные частоколом или рвами, с одной стороны – обязательно рекой. Город был своеобразной густонаселенной крепостью. В городе были базары с торговыми рядами, а если город был расположен на торговом пути, то частыми были и ярмарки. В городах также были административные здания, где находился князь, было множество церквей, люди жили в посадах, вне крепости.

( вроде правильно)