Якія душэўныя якасці настаўніцы праявіліся на ўроках чытання твораў Г. Сянкевіча «Янка-музыка» і Цёткі «Міхаська»?

Пані Мар'я мела добрае сэрца, адзыўлівую душу, яна спачувае героям апавяданняў Цёткі і Г. Сянкевіча. Абодва гэтыя творы — пра трагічны лёс дзяцей-сірот. Настаўніца хоча падкрэсліць, іпто жыццё бедных працоўных людзей і Полыпчы, і Беларусі аднолькавае. Гіне Янка-музыка, гіне Міхаська. Іх не зразумелі ў грамадстве, якое пабудавана на жорсткасці, дзікасці, класавай розні. Пані Мар’я спачувала гаротнаму лёсу людзей з беларускай вёскі, якіх прымусова адбіралі мову, апалячвалі. Яна імнкнулася данесці Даніку, што не ўсе палякі аднолькавыя. Таму і праводзіла беларускія гадзіны, сама вывучала беларускую мову, у вольныя часы па-вечарах.

Спачатку Даніка душыла крыўда за тое, што пані Мар'я не зразумела яго пачуццяў, калі ён слухаў апа-вяданне Цёткі «Міхаська», ане выконваў заданне. За гэты ўчынак яго паставілі на калені пасля ўрокаў.

«Яшчэ толькі ўчора яна здавалася яму не такой, як усе іншыя настаўнікі, не такой, як быў пан Цаба. «Мілая пані Мар'я», — крывіць сам сябе Данік».

Наступны выпадак, калі хлопчык убачыў, як па-ліцэйскі пачаў біць сялянку, якая прыйшла ў мястэчка ўслед за арыштаваным сынам, уся тая нянавісць, што капілася на паноў-прыгнятальнікаў, вылілася на пані Мар'ю.

«"Ідзі ты к чорту! Разам з усімі вамі — к чорту!..." — гаварыў ён без слоў, усімі сіламі сваёй ура-жанай, як быццам ужо не дзіцячай душы. Але слё-зы, гарачыя слёзы нянавісці і жалю, самі каціліся з яго вачэй...»

Пані Мар'я была сапраўдным педагогам, яна не хацела пакрыўдзіць хлопчыка. Яе пакаранне насіла выхаваўчы характар: хлопчык не выконваў заданне, а слухаў тое, што яна чытала для вучняў пятага класа. Пані Мар'я старалася выхаваць у сваіх навучэнцаў здольнасць засяроджвацца на галоўным, быць сумленнымі і паслухмянымі вучнямі.

Убачыўшы дзікую расправу над сялянкай, пані Мар'я старалася абараніць Даніка ад жорсткасці жыцця. Яна баіцца, каб расправа над сялянкай не параніла дзіцячую душу, ёй сорамна за сваіх суайчыннікаў.

«Яна стукнула фортачкай, зашчапіла яе, стала спіной да акна, засланіла сабою ўсё... А ён памкнуўся наперад, хацеў ёй крыкнуць нешта такое, пасля чаго яна назаўсёды перастала б для яго быць настаўніцай, а ён — яе вучнем... Ды вось пані Мар'я закрыла аберуч твар, і плечы яе задрыжалі».

знаки внимания.

конфеты, шоколадки, + когда делится с друзьями и о тебе не забывает (либо делится с тобой с самой первой)

общение обязательно необходимо если вы не общаетесь то ты ему не нужна потому что ты не несёшь в себе интереса для него поверь писать первой не страшно напиши и поговори с ним. (учись разговаривать это не сложно а парню наоборот приятно что какая то девушка им заинтересовалась) если бы мне написала любая   девушка (пофиг на внешность) фразу пошли погуляем без внимания я юы это точно не оставил хоть у меня ужи и есть девушка

вытащи его погулять тем более сейчас начнётся весна и в парках будет красиво романтично и тепло и ты сможешь снять свою "шкуру медведя "

Фідій, найвидатніший із скульпторів того часу, керував створенням скульптурного оздоблення Парфенону – храму в Афінах, присвяченого богині-покровительці цього грецького міста. Велич, відчуженість, неземна краса – показові риси творів Фідія. Він створив велетенські статуї Афіни Парфенос (Діви) заввишки 12 м та Афіни Промахос (Войовниці) – 8 м для Афінського акрополя, а також одне з семи чудес світу – 14-метрову статую Зевса Олімпійського. Статуя Афіни Промахос стояла в наосі Парфенону. Пластинами із золота і слонової кістки було оброблено дерев’яний остов колоса. Коштовні камені – сапфіри – поміщалися в очних ямках. На правій долоні, що покоїлася на колоні, стояла статуя богині Перемоги Ніки. Ліва рука Афіни спиралася на щит із зображенням битви греків з амазонками. За переказами, серед фігур воїнів, зображених на щиті богині, Фідій розмістив портрети Перікла і свій власний. Це, а також виявлена під час перевірки недостача золота, відпущеного скульпторові для роботи, призвело до обвинувачень Фідія у блюзнірстві та казнокрадстві й вигнання його з Афін.

Близько 448 р. до н.е. Фідій виконав 13-метрову статую Зевса для храму Зевса в Олімпії.

Мирон – один із найвидатніших скульпторів Стародавньої Греції. «Дискобол» давньогрецького скульптора Мирона став найвідомішим шедевром класичного періоду. Греки перемогли персів у Марафонський битві, настав очікуваний мир, і митці, заручившись духом оптимізму, почали створювати нові шедеври у більш реалістичній манері. Оригінальна статуя виконана з бронзи і зберігається у Римському національному музеї.

Статую «Дискобол» він створив у V ст.до н.е. Одному з перших йому вдалося передати рух у скульптурі. Він зумів закарбувати той момент, коли диск ось-ось вирветься з руки атлета й за мить вже буде у польоті. Юнак готується випрямитись, його рука з диском, що тільки-но відкинута назад, зараз піде вперед. Цю мить рівноваги складного руху майстерно зміг вхопити Мирон, показавши у нерухомій статуї дві фази руху: попередню та наступну. У статуї втілена не тільки фізична напруга атлета, а й вольова зосередженість: обличчя прекрасної тілом і духом людини сповнене владної енергії і в той же час спокійне. Творчість Мирона була цілковито підкорена основній ідеї скульптурного мистецтва – зобразити досконалу людину через гармонію руху людського тіла.

У творчості Поліклета провідною темою став показ атлетів, які сприймалися як уособлення найкращих рис громадянина. Широко відомі твори скульптора «Дорифор» - могутній воїн зі списом, втілення спокійної гідності, та «Діадумен» - стрункий юнак, який вінчає себе пов’язкою переможця в змаганнях. Майстер Поліклет зробив важливий крок на шляху до «оживлення»скульптури. Його «Дорифор» («Списоносець») стоїть легко та невимушено, тримаючи спис на плечі. Поза атлета є абсолютно природною. Секрет полягає в тому, що Поліклет відкрив закон відкрити секрет скульптора. Проте досі будь-які спроби лишаються марними.

У ІV ст.до н.е. уславилися Лісіпп («Геракл з левом», «Апоксіомен»), Леохарт («Аполлон Бельведерський»). Особливо виразними є статуї Лісіппа. В Апоксіомені показано атлета після боротьби, ще повного нервової напруги. Майстру добре вдалося передати збудження юнака після боротьби.

Скопас із Пароса - давньогрецький скульптор, архітектор та художник 4 століття до н. е., чия творчість поряд із Лісіпповою, завершила період пізньої класики. Представник, так званої, новоаттичної школи, першим серед давньогрецьких скульпторів відмовився від бронзи та звернувся до мармура.

Народився на острові Парос, працював у Тегесі (нині Піалі), Галікарнасі (нині Бодрум) та інших містах Греції і Малої Азії. Як архітектор брав участь у спорудженні храму Афіни Алей в Тегесі (350-340 до н. е.) і мавзолею у Галікарнасі (середина 4 ст. до н. е.) - одного з античних чудес світу.

Серед збережених до наших часів творів Скопаса найважливішим є фриз мавзолею у Галікарнасі із зображенням амазономахіі (середина 4 ст. до н. е.; спільно з Бріаксісом, Леохаромі Тимофієм; фрагменти зберігаються у Британському музеї, Лондон). Численні роботи Скопаса відомі за римськимм копіямм (Потос, Молодий Геракл, Мелеагр, Менада, тощо).

Відмовившись від властивого мистецтву з виразом світоправлячої могутності і разом , що представляє сцену битви лапіфів з кентаврами. На метопах змальовані 12 подвигів Геракла.

Венера Мілоська - мармурова статуя богині Афродіти, датована приблизно 150 р. до н. е. Автор Венери Мілоської невідомий. Спочатку вона приписувалась Праксітелю, .