Что происходит с природой, когда «вечерний луч таинственно блеснет»? Почему поэт вводит для ее описания характерные для живого существа черты: вздохнут леса; грудь

Когда «вечерний луч таинственно блеснёт», с природой происходит волшебное превращение. Расцвеченная чарующими красками заката, природа предстаёт неким отражением духовного мира, концентрированно передавая в эти текучие минуты всю красоту мира. Автор «оживляет» природу, но он не очеловечивает её: напротив, мы чувствуем, что это человек приближается к природе, к её постижению; что лесам свойственно вздыхать, опускаясь в воду, а реке — приникать грудью к небосводу. Вся строфа представляет собой развёрнутую метафору, включающую в себя сравнение и сплавленную с олицетворением: по существу, речь идёт об отражении деревьев и закатного неба в воде, но поэт как бы переворачивает эту картину.
Поэт вводит для описания природы характерные для живого существа черты, потому что в эти минуты она будто оживает, меняется каждую минуту, расцветая новыми сочетаниями теней и красок, отчего и создаётся ощущение живого движения, дыхания. Этим достигается ощущение особой близости природы человеку, их взаимопроникновение и взаимоотражение.
Поэт использует олицетворения («вздохнут леса»), метафоры («прилепись паутинкой к звезде»), эпитеты {«весенний певец»), сравнения («чтоб, как бабочки, крылья захлопали»).

Победителей Олимпийских Игр Древней Греции, проводившихся с 776 г. до н. э. по 394 г. н. э. , награждали оливковым венком (с 752 г. до н. э. ) и пурпурными лентами. Также победители Олимпийских игр - олимпионики - становились одними из самых уважаемых людей в своём городе. Их нередко освобождали от государственных повинностей, давали им разные привилегии. Начиная с 6-го века до н. э. трёхкратный победитель Олимпийских Игр мог поставить свою статую в Альтисе - священной роще и месте поклонения Зевсу в Олимпии.

Объяснение:

Джордж Плейтен — головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова «Фах». II. Основні риси характеру героя. 1. Розумові здібності. 2. Інтерес до нових знань. 3. Відповідальне ставлення до вибору професії, мрії юнака 4. Цілеспрямованість героя. 5. Рішучість, здатність на самостійні вчинки, сила характеру. 6. Бажання стати творцем. III. «Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів». “Фах” образ Джорджа Плейтена Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А. Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії. Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і ґрунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця. Однак йому вкололи заспокійливе, і незабаром він знову опинився в Інтернаті. Омейні розповів йому, що за ним стежили. Виявилося, він повинен був знаходитися під особливим наглядом, оскільки був найбільшою цінністю своєї планети. Таких, як він, небагато, саме тому їх оберігали, вміщуючи до непрестижних інтернатів. Їхнє призначення — впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти і загалом рівня життя. Отже, завдяки своїм креативному розумові, наполегливості, прагненню до самоосвіти головний герой досяг мети й опинився на найвищому суспільному щаблі. Риси характеру Джорджа Плейтена.