В сознании лирического героя возникают образы Наполеона и Байрона, которые были кумирами европейской молодёжи первой половины XIX века. Почему

Образ моря – это символ ничем не ограниченной свободы, которая дана природой, а не человеком. Созерцание морского величия наводит Пушкина на мысль о двух серьёзных личностях. В них есть что-то общее. Это Байрон и Наполеон. Своим непокорным, грандиозным духом, они в чём-то схожи и с морской стихией.

«К Морю» Пушкин рассматривал как дань памяти, посвящение Байрону, весть о смерти которого в Миссалунгах, затронула глубочайшие струны души поэта, сильно его потрясла. В послании к Петру Андреевичу Вяземскому, он назвал свою элегию «маленьким поминанием за упокой души раба божия Байрона». Но, несмотря на важность этого факта, «К морю» — это не только о Байроне. Оно еще и о Наполеоне, а главное – о самом поэте, о Пушкине, его судьбе, мыслях, переживаниях. Александр Сергеевич высоко ценил Байрона, он понимал его величие. И беспощадная смерть великого английского поэта усилила одиночество Пушкина, всколыхнула трагизм его собственной судьбы и той ситуации, в которой он находился. В непростой обстановке политической реакции появились пессимистические нотки этого творения.

Что же касается Наполеона, то обращение к нему Пушкина и других поэтов-романтиков, связано с необыкновенностью его громкой личности и судьбы. Образ Бонапарта в элегии самым тесным образом переплетён с образом моря. И, в общем-то, не только потому, что последние свои дни он коротал у моря и был его пленником. Образ Наполеона в представлении Пушкина по законам отрицательной связи ассоциировался с морем-свободой. Александр Сергеевич чётко обозначил своё отношение к Наполеону. В своей работе «Недвижный страж дремал на царственном пороге», написанной, кстати, тоже в 1824 году, что и «К морю», — Наполеон представлен как «мятежной вольности наследником и убийцей».

Присутствие Байрона и Наполеона в этом произведении – не лирическое отступление, а сознательный шаг, усиливающий первоначальный замысел работы. Два человека, испытавшие серьёзные взлёты в своей жизни, не изменили ход мировой истории. И что впереди? Уход великих людей, собственные переживания поэта, чувство зависимости от власть имущих, невозможность распоряжаться своей судьбой – все это заботило Пушкина. «Мир опустел…Теперь куда же…»

ответ:Показник заломлення — параметр, що характеризує відмінність фазовових швидкостей світла в двох середовищах.

Для прозорих ізотропних середовищ, таких як гази, більшість рідин, аморфні речовини (наприклад, скло), вживають термін абсолютний показник заломлення (позначається латинською літерою n), який визначають як відношення швидкості світла у вакуумі до фазової швидкості світла в даному середовищі:

{\displaystyle n={\frac {c}{v}},}{\displaystyle n={\frac {c}{v}},}

де {\displaystyle c}c — швидкість світла у вакуумі, {\displaystyle v}v — фазова швидкість світла в середовищі. Наприклад, показник заломлення води становить 1,333, що означає, що у воді світло рухається в 1,333 рази повільніше, ніж у вакуумі (приблизно 225 000 км/с). Якщо не зазначається інше, то надалі йтиметься саме про абсолютний показник заломлення.

У випадку двох довільних середовищ говорять про відносний показник заломлення одного середовища відносно іншого.

Объяснение:

– переконайтесь у відсутності запаху газу і тільки тоді запалюйте газ;

– витік газу може бути на з’єднаннях і кранах газопроводу, а також на кранах газових приладів. Герметичність газового обладнання під робочим тиском газу перевіряється винятково із застосування газошукача або мильної емульсії;

– перед початком користування газом треба пересвідчитися, що всі крани перекриті;

– щоб увімкнути газовий прилад спочатку відкрийте кран на газовій трубі, запаліть сірник (запальничку) і тільки після цього поверніть відповідний кран на приладі;

– під час роботи газового обладнання кватирки або фрамуги повинні бути відчинені – в газифікованих приміщеннях вентиляційні отвори мають бути постійно відкриті;

– двері в приміщення, де встановлені газові прилади з відводом продуктів згоряння в димохід, повинні мати в нижній частині щілину або круглі отвори для притоку свіжого повітря.