Сочинение по картине Нестерова Видение отроку Варфоломею

Картина Михаила Нестерова «Видение отроку Варфоломею», посвященная жизни преподобного Сергия Радонежского, рассказывает нам о чудесном явлении молодому мальчику таинственного старца, подарившего ему разум к учению. Все это происходит, в руках художника, на фоне удивительной природы, типичной для средней полосы России.

Вся картина глубоко символична, и многое, что заставляет задуматься, будет видно только при внимательном рассмотрении. Так, например, символично то, что мальчик, стремящийся к учению и святости, на картине изображен под куполами деревенского храма, а старец – наравне с этим храмом. Еще символично то, что действие происходит на вершине холма, будто возвышающего персонажей над всем вокруг. А спокойные осенние тона усиливают наше внимание. Художник, изобразивший отрока смиренным и вопрошающим, именно таким видел Сергия Радонежского в детстве.

Мальчик и ВарфоломейМногое картина нам может рассказать и о времени, когда жил отрок Варфоломей. Мы видим засеянные, еще не убранные небольшие поля, а рядом находятся маленькие деревенские домики, во всем чувствуется атмосфера трудолюбия и семейной доброй жизни. Видимо, в такой любящей семье воспитывался и Сергий Радонежский, иначе как бы он стал таким великим святым, известным во всем мире. А старец, стоящий под большим деревом, и цветом своей одежды, и всем видом своим символизирует и показывает нам что-то очень высокое, вечное и таинственное. У старца над головой, Михаил Нестеров изобразил свет вокруг, а у отрока Варфоломея - над головой чистое небо.

И все вокруг мальчика чистое и светлое, приятное и спокойное, что выражено не только деталями, но и неяркими тихими красками, успокаивающими наш взор. Действительно, именно характер мальчика, хотел показать автор картины, его внутреннюю чистоту и красоту. И сама его тонкая фигура и, что-то просящее положение рук, и спокойный взгляд говорят нам о его внутренней красоте, и о важности самого события.

В каждом отдельном элементе картины чувствуется абсолютная гармония и красота. Очень плавно холмы и возвышения переходят один к другому, соприкасаясь осторожно с водной гладью. А деревенский храм сливается всем своим видом с общим пейзажем. Сейчас у художника вся природа участвует в этой чудесной встрече, каждое деревце и каждая травинка становятся свидетелями этой великой тайны, подарившей русской земле великого святого.

Смоляні ходи - система розгалужених каналів в стеблах, коренях і (рідше) в листі рослин, порожнину яких зсередини вистелена клітинами залозистогоепітелію. Містять різні смоли і ефірні масла.
Для деревини хвойних порід характерні смоляні ходи. Вони являють собою тонкі наповнені смолою канали та є в деревині сосни, кедра, модрини та ялини; в деревині смереки, тиса і ялівцю смоляних ходів немає. У стовбурі розрізняють вертикальні і горизонтальні смоляні ходи.
Горизонтальні ходи проходять по серцевинних променях і пов'язані з вертикальними в загальну Смолоносні систему. Неозброєним оком можна розглянути тільки вертикальні смоляні ходи, які на поперечному розрізі помітні в пізній зоні річних шарів у вигляді білуватих крапок; основна маса їх (2 / з загальної кількості) у сосни і кедра зосереджена в пізній зоні деревини. Найбільше смоляних ходів містить сосна, а найбільш великих розмірів вони досягають у кедра. Діаметр їх у сосни в середньому 0,1 мм, у кедра сибірського 0,14 мм, у ялини 0,09 мм, у модрини 0,08 мм. На 1 см2 поверхні поперечного розрізу деревини ялини налічується від 32 до 100 вертикальних смоляних ходів. На поздовжніх розрізах вертикальні смоляні ходи представлені борозенками різної довжини (10-80 см). У нижній частині стовбурів їли довжина їх досягає до 70 см, у верхній 40 см; у модрини відповідно 30 і 15 см.
Обсяг смоляних ходів дуже малий. Так, в деревині Веймутова сосни, у якій смоляні ходи найбільші, вони займають лише 0,7% загального обсягу деревини, причому обсяг вертикальних ходів в 6 разів більше обсягу горизонтальних. У деревині ялини і модрини, у яких розміри смоляних ходів менше, їх обсяг рідко досягає 0,2% загального обсягу деревини. Внаслідок такого незначного обсягу смоляні ходи самі по собі не можуть впливати на властивості деревини, але заповнює їх смола підвищує стійкість деревини проти гниття, дещо знижує вологопоглинання деревини і збільшує її теплотворну здатність. Смоляні ходи мають важливе значення при підсочці, в результаті якої видобувають рідку смолу (живицю) з зростаючих дерев, головним чином сосни. У деревині деяких листяних порід зустрічаються так звані камедних ходи; серед наших порід вони є у фісташки, причому в деревині горизонтальні (проходять по серцевинних променях), а в корі - вертикальні.

1) Часть светового луча отражается от боковой поверхности,
предварительно пройдя и преломившись через основание конуса, и
вторично преломляются на боковой поверхности конуса, выходя из него.
2) Часть светового пучка, прошедшего через основание конуса (испытав
преломление) и попав на боковую поверхность конуса, выходит из него,
также испытывая преломление.
3) Лучи могут не выйти из конуса из-за полного внутреннего отражения.
Это возможно, когда угол преломления на границе воздух−плексиглас
α′=180°−α−β1, где β1 − угол полного отражения плексигласа.