Сочинение на тему Озеро Байкал

Байкал… «Священное море» России возрастом двадцать пять миллионов лет. Дикая и неподступная красота пейзажей, прозрачная глубина холодного озера будоражат мою детскую мечту. И вот я здесь. Перед моим взором раскрывается никем и ничем непокоренная прелесть этого места.

Я не спеша иду вдоль берега и слышу, как волны озера разбиваются о булыжники. На возвышенностях распластались изумрудным ковром абсолютно различные виды деревьев: сосны, лиственницы. Байкал является сокровищницей флоры и фауны России. Многие объекты этого места занесены в Красную книгу России. Здесь можно наблюдать и удивительное явление – ходульные деревья. Если отключить разум и предаться фантазии, можно заметить, что они похожи на одеревеневших людей.

Необычайно милым представителем фауны является нерп. От этих удивительных животных практически невозможно оторвать взгляда. Да и вообще, красоты Байкала трудно оценить лишь разумом и взглядом. Эту природу надо чувствовать всем своим нутром, целиком и полностью отдаться ей. Просто закрыть глаза и слушать звук ветра, шелест деревьев, крики птиц; чувствовать запах лишайников, мхов, озера.

Условия здесь не мягче, чем, к примеру, в Сибири. Но от этого Байкал не перестает быть менее притягательным. А какие там закаты и рассветы! Сидишь на берегу и видишь, как лучи солнца озаряют все озеро, проникают в самую его глубь. И кажется, что они проходят и через тебя, наполняя твое тело светом и теплом.

Если пройти вглубь лесов, можно увидеть на ветвях деревьев разноцветные ленточки. Это люди завязывают их, загадывая желание. Мне кажется, что основным желанием людей является вернуться сюда снова. На одном из деревьев есть и моя лента – небесно-синего цвета, как сам Байкал. И я знаю, что эта лента – частица меня, и я обязательно сюда вернусь еще раз. Никакие заморские курорты не смогут потягаться с природой озера Байкал – дикой, непокоренной, неотесанной, настоящей.

Я растворяюсь в этом месте, каждая клеточка и частица моей души и тела остается здесь: в этих камнях, в кронах деревьев, в бликах солнца, в прозрачной глубине озера. И вот сейчас, в тысячах километрах от Байкала, я закрываю глаза, и передо мной встает незабываемая картина: вечернее озеро в красных лучах уходящего солнца. Это прекрасное, но немного грустное зрелище. Но я знаю, как солнце встанет утром и снова осветит воды Байкала, так и я, снова вернусь сюда.

Любов є головною чеснотою християн. Саме любов є основною заповіддю всіх християн. Так Ісус Христос у своїх проповідях ставить любов на перше місце серед всіх людських цінностей. Справжнє, добре християнське життя може бути тільки у того, хто має у собі віру христову і намагається жити з цією вірою, тобто добрими ділами виконувати волю Божу. Добрі діла є виявленням нашої любові, а любов є основою всього християнського життя. Бог є любов, і той, хто перебуває в любові, перебуває у Богові, і Бог у ньому. А та любов, яка не супроводжується добрими ділами, не є істинною любов’ю, а є тільки любов на словах

Усе на світі починається з любові.

Усі ми живемо посеред любові. Діти люблять своїх батьків, брати – сестер, люди люблять один одного. З любові чоловіка і жінки створюється сім’я, через любов людей до своєї нації створюється країна.

Родина – це святе, це твоя сила, це твій захист та надії, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця. Це ті люди, що будуть з тобою впродовж твого життя, йтимуть поряд, триматимуть за руку, підставлятимуть плече.

Моя родина невелика, але міцна та дружня. Ми звикли підтримувати один одного: коли знаходимося на відстані, обов’язково телефонувати, коли хтось хворіє, то майже цілодобово чергувати біля ліжка, коли комусь потрібна підтримка, то приходити на поміч незважаючи на відстань.

На свята ми завжди збираємося разом, до нас приїжджають родичі:

дідусі, бабусі, дядьки та тітки зі своїми дітьми. Накриваємо великий стіл, готуємо багато різних смачних страв. А коли сідаємо всі за стіл, починаємо жартувати та розказувати історії з життя. Я люблю свою родину за те, що в ній немає місця сваркам та розбрату, егоїстичності та заздрості. Бабусь та дідусів шануємо, а коли вони не можуть приїхати до нас, ми знаходимо час, щоб відвідати їх, привезти їм чогось смачненького.

Слід розрізняти поняття сім’я та родина. Бо сім’я – це твої тато й мама, рідні брати й сестри. А родина – це усі родичі, що пов’язані з тобою кровним зв’язком.

Я не знаю, сім’я з п’яти

чоловік велика чи маленька, але для мене вона більша за все, що є в світі. Тато й мама з дитинства привчали мене та моїх двох братів до порядку і дисципліни, до відповідальності та поваги до усього, що нас оточує. Ми виросли цілеспрямованими та впевненими у власних силах людьми. А родина привчила нас до єдності та взаєморозуміння..

Моя родина – це символ тепла й щирості, любові та доброти. Знання, які вона мені дає, я пронесу з собою по життю та будуватиму свою родину саме беручи приклад зі своєї сім’ї.