Из стихотворения «Пир у князя Лазаря»: «Мы на Косовом увидим поле, Кто предатель и кто верен князю…» Назовите имя героя, который произнес эти слова. Назовите

Имя героя - Милош Обилич.
Ключевые слова в тексте, которые помогли нам узнать этого человека: «на Косово поле», «заколю турецкого султана».
Сербский национальный герой Милош Обилич известен как величайший герой своего народа. Он прославился своим подвигом во время битвы на Косовом поле. Обилич, понимая, что поражение станет катастрофой для Родины, сдался туркам. Когда его привели в шатер султана, Мило Обилич внезапно выхватил из своего рукава отравленный кинжал и убил султана.
Милош Обилич пожертвовал собой ради призрачной надежды на поражение захватчиков.
Его надежды не сбылись, т.к. битва на Косовом поле закончилась поражением сербов, а сам герой погиб.

 

Движения руками и ногами по отношению друг к другу могут быть:

1. Одноименными- движения, совпадающие по направлению со стороной конечности: правая рука начинает движение вправо, левая – влево.

Например: а) И.п. – о.с.

1 – мах левой в сторону, левую руку в сторону

2 – и.п.

3 – мах правой в сторону, правую руку в сторону

4 – и.п.

б) И.п. – руки за голову

1 – выпад вправо, руки вверх

2 – и.п.

3 – выпад влево, руки вверх

4 – и.п.

2. Разноименными – движения, противоположные по направлению стороне конечности: правую руку влево или левую руку вправо (правой влево или левой вправо).

Например: а) И.п. – руки за спину

1 – выпад левой вправо

2 – и.п.

3 – выпад правой влево

4 – и.п.

б) И.п. – руки в стороны

1 – правую влево на носок

2 – и.п.

3 – левую вправо на носок.

новітню епоху великих соціально-економічних перетворень український народ вступив без власної держави. Він був об'єктом жорстокого колоніального гноблення. Іноземні поневолювачі безсоромно грабували багаті землі, природні ресурси України. Тяжке становище трудового народу, особливо селянства, посилювалось його соціальною та політичною незахищеністю

Після скасування кріпосного права в Україні виникають різні форми економічної самооборони громадянства, які ґрунтувалися на багатовікових народних традиціях.

Найважливішою з них стає кооперація, як рух самооборони економічно слабких і соціальне принижених верств населення. Важливу роль не лише в національно-культурному, а й в економічному піднесенні українського народу відігравали українські суспільні організації 60-70-х років XIX ст.

Ініціатором організації першого споживчого кооперативу в Україні виступила харківська громада. Статут харківського споживчого товариства було затверджено 6 жовтня 1866 p. З самого початку товариство налічувало 64 члени з повним (50 крб.) та 292 члени з неповним паєм. Крім торгівлі предметами широкого вжитку, товариство мало свою їдальню, пекарню, фабрику овочевих напоїв, забезпечувало своїх членів паливом. Товариство ознайомлювалося з кооперативним рухом на Заході, його представники побували у Великобританії, Франції та Німеччині, підтримували зв'язки із зарубіжними кооперативними організаціями.

У 1870 p. з ініціативи харківського споживчого товариства було заплановано кооперативний з'їзд та утворення споживчого кооперативного союзу. Проте харківський губернатор заборонив проведення цих заходів на тій підставі, що діяльність таких товариств не повинна поширюватися поза межі одного міста.

Друге кооперативне споживче товариство засновано у Києві наприкінці 1868 p. Його раду очолювали тогочасні найвидатніші діячі українського національного руху, провідні науковці В. Антонович, О. Кістяківський, М. Яснопольський, М. Зібер, М. Драгоманов, В. Гец.

Активну участь у діяльності товариства брали інші члени київської громади, студенти університету. Його фундатором був відомий молодий економіст М. Зібер. Товариство налагодило торгові зв'язки з Харковом, Полтавою, Одесою, Борзною, Керчю. В той самий час виникли споживчі товариства в Єлізаветграді, Ізюмі, Балті, Севастополі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Катеринославі, Чернігові, Лебедині. Протягом 1866-1870 p. в Україні діяло 20 споживчих кооперативів. Їх загальна кількість в імперії Романових тоді становила 63.

Однак перші українські кооперативи проіснували лише кілька років, їх занепад був зумовлений рядом причин. Насамперед погано був підготовлений соціальний ґрунт для кооперативної діяльності. Переважна більшість громадян ще не розуміла суті та значення