Якія богі былі самымі шанаванымі ў старажытных славян? Чаму?

Древние славяне были язычниками. Они верили во множество богов. Особенно почитали тех богов, от которых, по их верованиям, зависел урожай или рост домашних животных. Так, матерью всего живого считалась Мать сыра земля.
Славяне верили, что весь окружающий мир живой и наполнен духами. Поэтому почитались леса, камни, реки, болота, озера, источники, горы. Славяне верили, что духи постоянно вмешивались в жизнь людей: могли навредить, но могли и принести счастье.

Распад Джунгарского ханства

В 1745 г. после смерти джунгарского хана Галдан Цэрэна внутри ханства разгорелись войны за верховную власть. Даваши при поддержке вождя хойтского племени Амурсаны в 1752 г. занимает трон, но, предполагая, что Амурсана будет претендовать на власть, решил избавиться от него. В 1754 г. с 30-тысячным войском Даваши нанес сокрушительный удар армии своего конкурента. Побежденный Амурсана бежал в Китай и попросил у императора Цин. Долгое время ждавший такого удобного случая император направил в Джунгарию огромные войска. Амурсана, раскусивший коварный замысел врага о захвате всей Джунгарии, начал сражение против армии Цин. Однако не в силах противостоять цинскому войску из-за его превосходства в численности, весной 1756 г. побежденный Амурсана бежал в Казахскую степь к Абылай хану. В 1754 г. цинские войска окончательно разгромили джунгар возле Урумчи и приблизились к казахской границе. Они потребовали выдать им Амурсану. Испугавшись, Амурсана бежал в Россию и вскоре умер там. Довольные победой, цинские войска обагрили кровью Джунгарию и истребили ее народ. Согласно данным китайского историка XIX в. Вэй Юаня, треть джунгар погибла в сражениях, четвертая часть умерла от инфекционных болезней, а половина оставшихся в живых эмигрировала в Россию. Таким образом, в середине XVIII в. (1755—1758) в результате войн Джунгарское ханство было разрушено. Так, из-за действий Цинской империи прекратила свое существование последняя воинствующая держава кочевников.

Объяснение:

Героїчна вилазка цих героїв у ворожий табір — це вияв їхньої великої ненависті до ворога, прояв палкої любові до рідної землі і патріотичний вчинок справжніх синів своєї землі. Обидва побратими були «в службі вірні козаки». Низ та Евріал були земляками, які до Енеєвого війська разом завербувалися, разом і службу свою несли сумлінно й бездоганно. З поеми відомо, що в Евріала десь на батьківщині залишилася старенька мати «без сил і в бідності, слабая», а у Низа взагалі не було нікого з рідних.Намір товаришів пробратися у ворожий табір і «каші наварити там» був породжений високим почуттям патріотизму цих воїнів. Евріал був вірним батьковому заповітові і пам’ятав, як той «сердюк опрічний», заповідав колись синові: «Умри на полі, як герой». А на умовляння свого товариша залишитися на варті і зберегти своє життя заради матері, задля якої повинен жити даліБойове побратимство між цими двома земляками-патріотами настільки міцне і священне, що на його перешкоді не може стати навіть смерть. З цього погляду знаменними можна назвати слова Евріала, які він промовляє як клятву вірності своєму товаришевіНиз чесно виконав свій обов’язок перед Евріалом, залишився до кінця вірним присязі, почуттю побратимства та дружби. Страху у цих героїв поеми не було