Что содействовало быстрому развитию Туровского княжества
Ответы
Объяснение:
Усе, що ми маємо в житті, - це дар Божий, талант. Але, мабуть, найбільший дар, яким володіємо ми, віруючі люди, - це наша Богом дарована християнська віра. І ті, хто має цей талант, зобов'язані примножувати його для слави Божої та іння.
Ми носимо звання християн. Це звання дає особливі, надзвичайні можливості й переваги. Християнин - член Святої Церкви. Йому відкрито доступ до її священнодій і таїнств. Християни завжди перебувають під покровом сильних і благодатних молитов Церкви. Християни - діти Бога Отця, члени Бога Сина, храми Бога Духа Святого. Всі дари Божественної благодаті, «все потрібне для життя і благочестя» готове вилитися на нас. Нам обіцяно на Небі вічне блаженство в найтіснішому єднанні з Богом. Маючи настільки високі права й переваги, ми повинні пам'ятати про ту величезну відповідальність, що накладає на нас звання християнина. Ми зобов'язані бути християнами не тільки за йменням, але й по суті. Це звання кожен повинен виправдати своїм життям, щоб у визначений час дати відповідь Подателю всіх благ - Богові.
Бути християнином у житті дуже відповідально й важко. Бути справжнім християнином - це значить насамперед розпинати себе разом із Христом усе своє життя в справах, словах і думках. Ми не можемо сказати, що нині немає гідних і праведних християн. Багато людей достойно і доброчесно йдуть своїм християнським
шляхом і свято несуть життєвий хрест. Якби не було нині справжніх християн, не міг би існувати світ. Благодать Божа має величезну силу, і її дія не припиняється серед вірних рабів Божих, які свідчать світові про Бога та євангельську правду. Але є такі християни, які тільки називаються так або вважають християнством дотримання деяких обрядів, не піклуються про чистоту своєї душі й легко піддаються гріховним звичкам.
Є чимало таких християн, які, помічаючи в собі деякі добрі природні властивості, наприклад, м'якість серця, простоту, працьовитість і т. д., обманюють самих себе, не думають про свій внутрішній стан, не борються зі своїми гріховними помислами і бажаннями. Під час земного життя фарисеї дуже ревно виконували зовнішні вимоги Закону Божого, даного через Мойсея, проте Господь називав їх гробами розмальованими, повними всередині різної нечистоти. Часто й ми стаємо схожими на ці поваплені гроби та заслуговуємо на осуд.
Щоб бути справжнім християнином, потрібен життєвий труд і подвиг, необхідно постійно зазирати у власну душу і серце, мати постійний самоконтроль. «Я співрозп'явся Христові, й уже не я живу, а живе у мені Христос», - говорив про себе святий апостол Павло . Тобто разом з Христом розп'явся, помер для гріха, викоренив у собі все нечисте й гріховне. Тепер не я живу, але живе в мені Христос - тепер я мислю, відчуваю, бажаю і дію не інакше, як за прикладом Христа, Його вченням та до Його благодаті. Співрозп'ястися Христу - це значить досягти свободи повної і досконалої, коли над нами не буде панувати ні диявол, ні наша власна зла воля.
Щоб бути гідними звання християнина, ми повинні, як апостол Павло, вмирати для всього гріховного й жити для всього святого. Все потрібно робити не інакше, як з любов'ю до Господа. Знак любові має бути на всіх справах наших. «І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені з того ніякої користі» .
Будемо молитися, трудитися, вірити, сподіватися і найголовніше - любити. Будемо примножувати Богом дані таланти, щоб, коли прийде Господь і вимагатиме звіту, ми могли сказати: «Господарю! П'ять талантів ти дав мені; ось ще п'ять талантів я придбав на них» ), і почути: «Гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого»
сказка Алиса в стране чудес
Скажи-ка дружок, где начинается день? А? Если идти над землей вместе с солнышком, то как определить, где кончается вторник, а где начинается среда? Английский писатель Льюис Кэрролл считал, что это происходит наверное где-нибудь над океаном, а они такие большие моря и океаны и все так плохо знают, что там над ними происходит… Вот никто и не видел никогда, как вторник становится средой.
Много неясного в странной стране,
Можно запутаться и заблудиться,
Даже мурашки бегут по спине,
Если представить, что может случиться.
Вдруг будет пропасть и нужен прыжок,
Струсишь ли сразу? Прыгнешь ли смело?
А? Э... Так-то, дружок,
В этом-то все и дело.
Добро и зло в стране чудес - как и везде встречаются,
Но только здесь они живут на разных берегах.
Здесь по дорогам разные истории скитаются,
И бегают фантазии на тоненьких ногах.
Жил да был такой замечательный писатель Льюис Кэрролл. Стоп! Уже началась путаница. Ты привыкай дружок – путаницы здесь будет предостаточно. А какая же настоящая сказка, настоящая интересная игра бывает без путаницы? Так в чем здесь путаница? В жил был… Дело в том, что жить-то он жил, а быть-то его не было. А? Э…
Потому что на самом деле был совсем другой человек, которого звали Чарльзом Лютвиджем Доджсоном. Однажды для Алисы, одной своей знакомой маленькой девочке, он начал рассказывать сказку, тогда-то и родился писатель Льюис Кэрролл, потому что когда потом он её напечатал, То подписался этим вымышленным именем. И начал жить и живет до сих пор… Вот тебе и жил был. А? Э…
Так что же остается, когда съедена банка варенья? Что останется, когда спета песня? От Льюиса Кэрролла осталась его улыбка. Кто это улыбается? Сам Льюис Кэрролл, а может быть чеширский кот (персонаж его сказки)? Дослушай до конца и если ты будешь внимателен, а потом ещё чуточки подумаешь – обязательно поймешь!
Этот рассказ мы с загадки начнем,
Даже Алиса ответит едва ли,
Что остается от сказки потом,
После того, как ее рассказали?
Где, например, волшебный рожок?
Добрая фея куда улетела?
А? Э... Так-то, дружок,
В этом-то все и дело.
Они не испаряются, они не растворяются,
Рассказанные в сказке, промелькнувшие во сне.
В Страну Чудес волшебную они переселяются,
Мы их, конечно, встретим в этой сказочной стране...
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос: