Как проявлялись феодальные отношения на белорусских землях в средневековье?

В результате распада первобытного общества возникали рабовладельческие и феодальные отношения. Богатые землевладельцы — князья, бояре — захватывали все больше общинных земель. Свободные земледельцы становились зависимыми от них. Постепенно землевладельцы подчиняли себе целые села.
Возникли усадьбы бояр, появились княжеские и боярские села. Центром усадьбы был княжеский или боярский двор. Существование боярских дворов и сел свидетельствует о развитии феодальных отношений в Беларуси, возникновении богатых землевладельцев и зависимых от них крестьян. Наиболее активно это начало происходить в XII в.

Во времена Средневековья самой большой ценностью была земля. Верховным собственником всей земли в государстве считался князь. Свои и государственные потребности он удовлетворял за счет подвластного населения. Определенная часть земледельцев зависела непосредственно от князя. Это были смерды.
Во время раздробленности князья стали чаще раздавать наделы с селами своим старшим дружинникам — боярам. Так возникло боярское землевладение. Но земля была бесполезна без земледельцев, которые бы ее обрабатывали. Поэтому собственники стремились закрепить за собой не только землю, но и тех, кто на ней работал.

Поведінковий акт має першу фазу – пошукову, тобто починається пошуковою поведінкою.
Хижак шукає здобич для харчування; в сезон розмноження самці шпаків вибирають та охороняють місце для гнізда й співають, сигналізуючи іншим самцям про зайняте місце; самка шпака шукає співаючого самця  біля майбутнього гнізда; олені влаштовують турнірні бої для пошуку самки; ведмеді шукають територію для барлогу і роблять помітки на деревах, що територія зайнята; в кішки виникає потреба в сечовипусканні й тварина шукає ділянку з пухким ґрунтом, щоб викопати в ньому ямку.
Базується на вродженій поведінці, але в процесі індивідуального розвитку поповнюється набутими реакціями (дорослі досвідчені самці зазвичай вибирають краще місце для гнізда, ніж ті, що вперше беруть участь у розмноженні)

Научіння - це зміна індивідуальної поведінки в результаті взаємодії тварини з навколишнім світом, в залежності від пам'яті може бути короткочасним або постійним, дає можливість пристосуватися до нових умов, у певній формі властиве всім тваринам.
Типи научіння:
• звикання – послаблення  природженої захисної поведінкової реакції при багаторазовому повторені стимулу, який є нейтральним і не становить загрози (шпаки перестають реагувати на нерухомі опудала на городі; якщо деякий час постійно торкатися трубки-сифона молюска плінія, він перестане втягувати зябра і сифон на цей подразник);
• наслідування (соціальне) – копіювання поведінки дорослої особини (пташенята вчаться плавати, літати, співати, добувати їжу, багато блакитних синиць у Британії наслідували проколювати кришечки пляшок з молоком біля будинків);
• закарбування (імпринтинг) – фіксація в пам'яті окремих ознак вперше  побачених рухомих об'єктів, вона швидка та не змінюється протягом життя (вперше побачену тварину біля себе гусенята вважають матір'ю, ще в яйці пташенята крижня запам'ятовують крякання матері, у кіз мати повинна навчитися впізнавати козеня відразу після народження, досить відлучити матір від козеняти на дві години, і вона може не визнати його);
• шлях проб та помилок – запам'ятовування випадкового позитивного знаходження реакції, що відповідає стимулу (рибкам у кінці лабіринту давали їжу, згодом вони пропливали відстань швидше, голуба синиця у Британії прокльовувала алюмінієву фольгу пляшки і пила молоко, японські макаки проводять більшу частину зими в гарячих джерелах);
• осяяння (інсайт) – раптове розуміння розв'язку ситуації (мавпа використовує підставку і дістає банан на висоті);
• вироблення умовного рефлексу – реакція на безумовний подразник, поєднаний з умовним подразником (у цирку дають тварині їжу після виконання трюку).