1. каково значение перехода от собирательства и охоты к земледелию и скотоводству? 2. в чем заключается отличие присваивающего типа хозяйства от производящего? почему учёные назвали переход от первого типа ко второму революционным? 3. как изменения в хозяйстве эпохи неолита повлияли на распре- деление ролей мужчины и женщины в общине? 4. окаких верованиях древних людей вы узнали из рассказа «ве- сенний праздник»? опишите обряды, которые совершались в день весеннего равноденствия.

Гераклит из Эфеса не принадлежит ни к основанной милетцами материалистической традиции, ни к начатой пифагорейцами традиции математического и логического формализма. Гераклит был скорее поэтом, чем инженером или математиком, и выражал в загадочных изречениях, похожих на слова прорицателя, напряжение, возникающее между неизменными общими идеями философии и кратковременными конкретными фактами жизни и смерти, в их неустанном изменении. Этот динамический аспект реальности нельзя ни описать, ни объяснить с статических абстрактные понятий – точка зрения, о которой нам напомнили в нашем XX веке философы-экзистенциалисты. Поэтому, говоря о Гераклите, мы должны сделать попытку разделить с ним его интуитивный взгляд на мир, который он не выразил ни в ясных понятиях, ни в точных теоремах, но который, как он справедливо считал, придал философии еще одно новое измерение.

Объяснение:

Гераклит философ ...

Что-то такое?

В центрі розповіді – звичайний рядовий боєць Іван Терешка. Він родом з Білорусії, це фізично міцний 25-річний хлопець; знайома з дитинства селянська праця загартувала його, зробила сильним і витривалим. Він вразливий, терплячий, сильний духом.

В полку  він нічим не виділявся серед інших піхотинців, за колишні бої отримав три подяки від командування та дві медалі «За відвагу» і думав, що на більше не здатний.

Волею випадку Іван опинився в полоні у німців. Епізод полонення постійно переслідує його в нічних кошмарах  (адже тоді, за законом військового часу, здатися в полон автоматично означало стати на бік ворога, тобто зрадити Батьківщині).

Та полон змінив Івана, який ніколи не вважав себе сміливцем, укріпив його дух, виховав характер:

«…уже в плену, где некому было ни вдохновлять на героические подвиги, ни награждать, где за малейшее неповиновение платили жизнью, в нём как-то сами собой проявились дух непокорства, дерзость и упрямство»

“Нельзя срывать злость на пленных, – з гіркотою думає Іван, – плен – не проступок их, а несчастье, они не сдались в плен – их взяли, а некоторых даже сдали, предали – было и такое”.

Полон не зломив солдата, прагнення боротися до кінця — єдиний шлях справжнього воїна. Хоча герой виснажений і фізично, і морально, проте рішуче налаштований на втечу. І герой таки втікає… але зустрічає дівчину, яка могла завадити йому перейти гори.

Іван не зміг залишити дівчину, коли та відмовилася йти через втому. «Неожиданно обмякнув, она прильнула к его широкой спине и задохнулась. Он и сам задохнулся, но не от ветра – от того незнакомого, повелительно-кроткого, величавого и удивительно бес , что захлестнуло его, хлынув из неизведанных глубин души. Недавнее намерение бросить ее теперь испугало Ивана…» Зустріч з Джулією пробудила в душі Івана потребу кохати. Автор перед читачем розгортає величну картину Кохання посеред смерті та насильства.

Покохавши один одного втікачі відчули себе найщасливішими людьми на світі: «Впервые за много лет явь была счастливее самого радостного сна.» Автор переконаний, що кохання вічне й непереможне. Жодна війна, жоден полон, жодне насильство не можуть здолати справжнього кохання.

Іван до останнього прагне врятувати Джулію, а це свідчить і про велике кохання, і про мужність та професіоналізм солдата. Тому він штовхає її у провання, щоб вона мала хоч невелику можливість вижити. Так Іван рятує Джулію ціною власного життя.

Івана Терешко, який і в таборі не дозволив себе затоптати, роздавити в нім людину, а після того, як ковтнув повітря свободи і любові, що став ще сильніше, твердіше духом, — він готовий до смертельної сутички з фашистами. Доля підготувала цій людині щось страшніше за смерть: «вибір» Івана, можливо, найнестерпніший для людини, найстрашніший з усіх, які є в повістях Бикова.

Объяснение: