Как удалось К. Д. Ушинскому сделать свой рассказ ... художественным произведением? Обратите внимание на заглавие. Подумайте, кто герой рассказа. Похож ли он на сказочного

Этот рассказ является художественным произведением, потому что в нём есть персонаж — зайчик, который рассказывает читателям о своей нелёгкой судьбе и о своём единственном утешении — коротеньком хвостике. Герой рассказа — серенький зайка. Он похож на сказочного героя, потому что здесь есть элемент фантастики: говорящий на человеческом языке заяц. На самом деле, зайцы не говорят по-человечески.
Об отношении автора к зайке говорить трудно — здесь очень мало слов автора, весь текст занимает прямая речь главного героя. Но всё же можно проследить за отношением автора к зайке по эпитетам, которые К. Д. Ушинский использует: всегда называет его не иначе как «серенький зайка». Видно, что автор жалеет своего героя, это видно и по названию рассказа. Но иногда К. Д. Ушинский иронично отзывается о зайке, подсмеивается над ним, например, в абзаце, который начинается со слов «Всё бы ещё можно жить на свете...», или во фразе «потащит меня кухарка на кухню за длинные уши».

Це дивакуватий кондитер, що володіє шоколадною фабрикою. В нього відкрита, чуттєва, майже дитяча душа в тілі дорослої людини. Він існує сам по собі, виношуючи та примножуючи нескінченні ідеї, удосконалюючи справу, що приносить йому задоволення.

Містер Вонка — самотній геній, що повністю ізолював себе від людей. У дитинстві він страждав від терору свого батька, який забороняв йому реалізовувати свій творчий потенціал. Невідомо, чи став Віллі Вонка кондитером з протесту своєму батькові, або це дійсно був його божий дар, що розкрився всупереч обставинам і завдяки внутрішній силі героя. Крім того, батько поставив Вілі перед серйозною дилемою: або сім’я, або його покликання. У підсумку це вилилося в повне зречення від людей і від близьких відносин. Адже мислення дитини йде від часткового до загального. У нього немає сім’ї, немає дітей, немає друзів і навіть знайомих. Коло його спілкування складають лумпа-лумпи, їх він вважає безпечними для себе. Саме цей страх і продиктував йому настільки безглузду умову, як відмова від сім’ї, щоб працювати на фабриці.

Попри всю безглуздість такого підходу (або близькість, або успіх), він дуже поширений у нашому суспільстві. На жаль, багато людей бояться, що близькі стосунки стануть тягарем на їхньому шляху до успіху. Тому нас оточує так багато шалено одиноких людей, що досягли успіху на професійному терені.

Наприкінці твору (фільму) тільки Чарлі Бакету вдалося переконати Віллі в тому, що сім’я набагато важливіша за улюблену справу.

ответ:

если кто-то или вы наркоман, то скорее вам должны . в условиях это практически не возможно, вам санатория, если вы не хотите ехать туда, то вам нужен близкий человек который будет вас контролировать чтобы вы не выходили из дому, и следил за вашим психическим состоянием.

если с алкоголизмом то тут проще всего, если у человека началась "белая горячка" то как и с наркозависимостью, находится дома и ограничится от алкоголей, если начались руки трястись то нужно принять не сильную но дозу алкоголя, чтобы руки перестали трястись

объяснение: