Какие художественные средства (сравнения, эпитеты, метафоры) чаще всего используются в балладе? - Жуковский Светлана

Из художественных средств следует отметить яркие эпитеты: горькая судьбина, красен свет, мертвое молчанье, мертвый сон, ворота тесовы, черный вран, кони борзые, грозный сон, сладостные уста и др. Они имеют фольклорное происхождение и удачно вписываются в народный стиль баллады. Активно используются в них и метафоры, а также гиперболы.

ответ:

патриоти́зм (греч. πατριώτης — соотечественник, πατρίς — отечество) — нравственный и политический принцип, социальное чувство, содержанием которого является любовь к родине и готовность пожертвовать своими интересами ради неё. патриотизм предполагает гордость достижениями и культурой своей родины, желание сохранять её характер и культурные особенности и идентификацию себя (особое эмоциональное переживание своей принадлежности к стране и своему гражданству, языку, традициям) с другими членами своего народа, стремление защищать интересы родины и своего народа, любовь к своей родине, стране, народу, привязанность к месту своего рождения, к месту жительства. патриотизм способен приводить к таким негативным явлениям как шовинизм и ксенофобия

содержание

объяснение:

відповідь:

літературний багаж. пригадайте, що таке міф. які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.

однією з найдавніших священних книг людства є веди. ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії давньої індії. а створили її нащадки племен, що вторглися до індії приблизно в середині ii тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).

написано веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».

згідно з віруваннями індуїстів, веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. згодом їх було записано. на думку дослідників, укладання вед відбувалося протягом xvi-v ст. до н.е. однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та

пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують xi ст.

до вед входять чотири збірки (сам-хіти): «рігведа» - збірка гімнів; «самаведа» - збірка пісень;

усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що уникнути біди, хвороби, смерті. у цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.

пояснення: