Опишите картину, используя текст параграфа. 2) Легко ли было Степану Разину набрать казаков для «похода за зипунами»? 3) Можно ли назвать Разина «благородным

1)  Огромное 6-метровое полотно – последняя историческая картина художника – изображает эпизод из жизни любимого героя народных былин и песен. Написана виртуозно, но без сложного полифоничного драматизма.
Степан Разин – донской казак и атаман, поднявший на Волге в 1670 году крестьянское восстание, которое переросло в мощную крестьянскую войну, продолжавшуюся примерно год – с весны 1670 по апрель 1671 года. Во власти казаков находились Саратов, Самара, Астрахань. После того как московский патриарх придал Разина анафеме, атаман был захвачен казачьими старшинами и выдан властям. В июне 1671 года в Москве публично казнен.
На картине изображена ладья, плывущая по широкой и просторной глади реки. Она подчинена диагональной композиции – плывет из правого нижнего угла в левый верхний. Посредине ладьи на коврах возлежит сам атаман, погруженный в нелегкую думу, лицо его серьезно, поза выдает напряжение и бдительность. Вокруг него – казаки: кто на веслах, кто спит, кто выпивает, кто играет на музыкальном инструменте. Условно они разделены на 2 части: те, что на корме, веселы и беззаботны и олицетворяют молодые деньки и казачью вольницу; на носу – гребцы, объединенные общим делом, напряженные и уставшие. Поднятые в данный момент вверх весла в сочетании с натянутым парусом придают ладье символическое сходство с птицей в полете.
Фигура Разина расположена в центре картины, поэтому привлекает к себе главное внимание зрителя; ничто не отвлекает от нее, вокруг только вода и небо. Атмосфера утренней тишины передана за счет белой дымки над водой и золотистого отблеска солнечного света, покрывающего гладь реки. Картина выдержана в темноватых тонах и создает впечатление наполненной тревогой.
Первый вариант картины был показан публике в 1906 году, в период, названный впоследствии Первой русской революцией. «В самую революцию попал», замечал автор. Актуальна времени идейная суть картины – судьба людей, выступивших против власти. Это не призыв к действиям и не буйный протест, а размышления о судьбе народа в переломные исторические эпохи – на примере допетровского времени.

кожен день люди споживають воду, багато води. вода - саме життя, кожен день людина потребує того, щоб пити.

жива вода для всіх не з'являється в сучасному світі нізвідки. але, слава богу, вченим, технікам і робітникам є способи доставити воду людям. це і очисні споруди, які фільтрують стічні води. це і опріснювальні установки, які з солоної води роблять питну. це і насоси, які качають воду з підземних джерел. наприклад, в пустельних землях австралії люди видобувають воду з величезної підземного басейну, що дивом природи утворився в піщанику. чи не просочилася б вода за століття в величезну підземну губку - і майже всьому населенню австралії не було б, що пити.

ми можемо не економити воду, коли приймаємо душ. десь же в цей час жінки набирають каламутну воду з річки, щоб принести своїй родині, тягнуть додому важкі відра. десь крапля чистої води на вагу золота

взагалі з глузду з'їхати, в середньому житель міста на планеті витрачає в середньому від двохсот до чотирьохсот літрів води на своє життя-буття. я, правда, не знаю, хто вважав, це підраховано в середньому. і з часом витрата води став більше, ми витрачаємо вдвічі більше води на себе, ніж наші бабусі і дідусі.

іноді вода виливається дарма по дурості. через зламаний кран, неекономічний пральну машинку, підтікає бачок в туалеті. а при цьому більше мільярда людей на планеті позбавлене нормальної питної води або відчуває її недолік.

є дуже багато способів економити воду. наприклад, поставити спеціальну насадку-аератор на кран або душ, щоб знизити напір. часто натиск води в побутових пристроях більше, ніж реально потрібно сім'ї, яка ними користується.

щоб донести дорогоцінний ковток чистої води до людини, інші люди будують водопроводи, бурять свердловини на кам'янистому ґрунті. мені здається, їх варто подякувати за це від душі.

милая мамулечка! я так по тебе скучаю, когда ты допоздна засиживаешься на работе. как радостно поздним вечером услышать как ты приближаешься к нашему дому, входишь в коридор. когда я выбегаю тебе на встречу, обнимаю и целую, то понимаю, что для меня нет человека дороже чем ты. твои натруженные руки гладят меня по поникшей голове, утешая в минуты горя, и это самое восхитительное, что ты можешь дать мне. мамочка будь всегда рядом, никогда не оставляй меня. ты - моя точка опоры, моя отрада, мой покой.