объяснение:
вони обидві кохали одного лицаря айвенго. робили усе, залежне від них, коли мова йшла про йому. були заможні. зростали без матерів. обидві дівчини по-своєму красиві.
та попри все вони - яскраві протилежності.
ровена найбагатша спадкоємиця знатного саксонського роду, сама доля судила шанобливе ставлення інших до неї. леді наділена гарною вродою.одяг прикрашали коштовності та золото. проте знатна леді була милостива до бідних та прочан зі святих місць, її душа була щедра на милостиню для них. вміла скривати та своїми емоціями. коли її хвилювали новини про айвенго, вона уміла нічим не виказувала свого хвилювання перед іншими. смілива ровена, незважаючи на страх, що викликало згадування про розбійників, гаряче підтримала пропозицію свого опікуна, податися в дорогу. опікун ровени сподівався, що за відсутності айвенго дівчина змінить свої почуття. проте вона була непоступливою щодо своїх почуттів. сміливо заявляла опікуну, що радше піде в монастир, ніж погодиться розділити трон з ательстаном. цей рішучий протест противитися зовнішньому тиску пояснювався характером її виховання. ребекка – єврейка, тому її становище у суспільстві уже було нижчим від леді ровени. вона теж по-своєму чарівна. мала смаглявий відтінок шкіри, густе чорне волосся.. проте ребекка далеко поступається в красі чарівній саксонці ровені. з раннього дитинства вирізнялася твердою волею, спостережливістю і кмітливістю, боязкість була чужою для її душі. батько навчав до рівного і чемного поводження з усіма, оточував розкішшю. хоч дівчина завжди усвідомлювала про ненадійність умов, в яких вони жили, але не успадкувала догідливість, підлабузництво і хитрість батька.спочатку одна проти багатьох, проте розумна та кмітлива. усвідомлюючи свою роль у суспільстві, приймає речі такими, як вони є. тому, коли не отримує відповіді на свої почуття від айвенго, їде геть.
обидві героїні займають значне місце у романі. захоплюють читача.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
С помощью фактов (имена, годы) определи, представители каких сословий пострадали от опричных казней. Сравни личные качества и действия Малюты Скуратова
-глава земской боярской думы конюший Иван Петрович Фёдоров;
-бояре, друзья Фёдорова;
-удельный князь и двоюродный брат Ивана Грозного Владимир Старицкий;
-митрополит Филипп II Колычёв;
-дьяки некоторых приказов (включая дьяка посольского приказа Ивана Висковатого);
-крестьяне, которые отказывались переезжать в земли опричнины;
-посадкие люди, чьё имущество приглянулось опричникам.
Таким образом видно, что опричнина была направлена царём против верхушки прежнего общество, которая по мнению Ивана Грозного ограничивала его власть. Из-за безнаказанности опричников и их стремления к обогащению страдали и остальные слои общества. Большинство лидеров опричнины, включая и Малюту Скуратова были жадными и жестокими карьеристами, насколько мы можем сегодня судить. В противоположность им митрополиту Филиппу Колычеву было не чуждо сострадание и чувство справедливости, не даром до того как стать главой русской церкви, он прославился как праведник во главе общины монахов на далёких и неприветливых Соловецких островах. Его протест, как и предсмертных крик дьяка Висковатова не могли, конечно, повредить опричнине, но они имели значение для самих митрополита и дьяка, потому что иначе им не позволяла действовать совесть.