1. Зазначте у кого із трьох особин бджолиної родини, найкраще розвинені органи чуття.
робочої бджоли
2. Який мед називають монофлорним?
зібраний бджолами переважно з однієї рослини
3.Вкажіть, що є джерелом воску на пасіці?
витопки
4. Що називається пасічною мервою?
залишки суши після переробки його на сонячній воскотопці
6. Скільки ккал в 100 г меду?
327
8. Тривалість життя робочої бджоли в літній період становить ... діб.
45-60
10. Скільки пар ніжок у бджоли?
три-чотири
11. Скільки всього очей має трутень? - 2 складних і 3 простих
12. На які відділи поділяється тіло бджоли?
черевце, груди, голову
Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним.
Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі відомі під іменами інших байкарів, зокрема іменем російського письменника Івана Крилова: "Крук і лисиця", "Мураха і Цикада" та "Лисиця і виноград".
Мораль байки "Крук і Лисиця" у Крилова принципово відрізняється від Езопової виховної ноти. Езоп пише про нерозумність Крука, а Крилов робить інший акцент, і в нього головним персонажем стає улеслива Лисиця. Отже, основна ідея його байки — лестощі, які шкодять оточуючим. Обидві риси людської натури — дурість і улесливість— можна знайти в обох байках. Але акценти авторами розставлені різні, а тому байки сприймаються по-різному, хоч відразу зрозуміло, що використовується один і той самий сюжет.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Сравни итоги правления Ивана Грозного и Бориса Годунова - сделай вывод, кто принёс больше пользы стране и её людям. Как ты думаешь, твой предок XVI века, поверивший
Правление Бориса Годунова (если включать в него годы, когда он фактически управлял государством в качестве шурина царя) ознаменовалось военной победой над Швецией, введением в России патриаршества, прощением недоимок, борьбой с казнокрадством и взяточничеством, но закончилось оно неурожайными годами и гражданской войны. Однако начавшуюся смуту можно назвать результатом правления Ивана Грозного даже в большей мере, чем Бориса Годунова.
Война началась в основном потому, что никто из поверившись в причастность Годунова к смерти царевича Дмитрия не собирался этого прощать. В то время такое преступление считалось покушением на нечто святое, потому примирение с цареубийцей было не возможно ни при каких обстоятельства. Тем более, что по мнению людей того времени и неурожаи, а значит голод и новые смерти были последствиями этого злодеяния.