Используя все известные тебе факты, определи, кто, на твой взгляд, виноват в том, что пресеклась московская ветвь династии Рюриковичей. Сравни личные

В пресечении династии виновато несколько человек. Во-первых вина лежит на Иване Грозном, который убил своего старшего вполне здорового сына. Но в гораздо большей степени в этом виноват Борис Годунов: есть большие подозрения, что это действительно он организовал убийство царевича Дмитрия, а показания свидетелей как и остальные материалы следствия были сфабрикованы. К тому же, он явно использовал всё своё влияние, чтобы убедить Фёдора Иоановича не разводиться со своей сестрой, хотя царь вполне мог последовать примеру своего деда и надеяться на детей в новом браке. Такое решение было бы аморальным, особенно по меркам того времени, зато помогло бы сохранить династию.

Ивану Грозному, особенно во второй половине жизни были присущи подозрительность и жестокость. В противоположность ему Борис Годунов был решительным и смелым, но слишком властолюбивым. С другой стороны, некоторые историки считали, что на престол он не стремился и воспринял царский сан действительно как тяжёлую ношу, которую больше некому нести.

Моя родина – Узбекистан, удивительная страна. Она древняя, как сама Земля, красивая, как тюльпан. Культура Узбекистана разнообразна, как узоры яркого ковра.

Население нашей страны так же пестро по национальному составу, так же богато, как россыпи цветов на склонах узбекских гор или на равнинах.

Природа Узбекистана сурова, немалую часть страны занимают пустыни и полупустыни. Поэтому характер жителей Узбекистана закаляется в таких условиях. Здесь люди издавна учились ценить самые вещи: источник воды, обыкновенное

дерево, в тени которого можно спрятаться.

Я не могу сказать, что Узбекистан – густонаселенная страна. Если сравнивать со многими странами Азии и Европы, то нас не так много. Однако именно наш Узбекистан может похвастаться самым большим населением в Средней Азии.

Каких только интересных национальностей не проживает здесь. От узбеков и казахов, русских и украинцев, таджиков и каракалпаков до иранцев, корейцев, немцев, армян и чеченцев. Фактически, каждый человек в Узбекистане – уникальная личность с историей, непохожей на других.

Общаясь с людьми разных культур, можно почерпнуть массу интересного:

от рецептов вкуснейших блюд до знаний психологии разных народов.

Издавна Узбекистан находился на Великом Шелковом пути, что соединял Европу и Азию. Здесь творились великие дела: караваны несли шедевры ремесел, остро необходимые товары, новинки науки и техники с одного континента на другой. В нашей стране есть немало городов, история которых насчитывает более тысячи лет, которые были центром средневековой науки. Еще воины Чингисхана сжигали их, а они до сих пор полны людей.

Узбекистан стал мостиком между разными мирами. Не зря наша страна всегда приветливо принимала приезжих, каким бы ветром – легким или жестоким – не заносило их в наши края. Сегодня Узбекистан – индустриальная страна, основное богатство которой – люди.

Объяснение:

Вальтер Скотт — одне із найвідоміших імен у світовій літературі.

Свою літературну діяльність він розпочав як автор поем і балад, які зробили його одним із найбільш популярних і улюблених поетів Великобританії. Проте в історію літератури він увійшов насамперед як творець жанру історичного роману. Уперше в світовій літературі Вальтер Скотт створив роман про минуле з погляду сучасності, оцінюючи та досліджуючи минуле на основі досвіду і знань, набутих людством. Саме таким є роман "Айвенго", який відкриває цілий цикл романів з історії Англії на різних етапах. Він розповідає про часи володарювання короля Річарда Левове Серце, про ті далекі й буремні роки, коли Англія ще тільки почала формуватися як держава, зображує національний розбрат, інтриги, що панували у тодішній Англії, політичні міжусобиці, тяжке становище низів. Звичайно, роман пронизує сюжетна лінія кохання та сімейних негараздів. Проте за приватною сімейною ситуацією проступає зіткнення не тільки особистих, а й політичних інтересів, різних суспільних позицій.

Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.

Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.

Объяснение:вотздесьесть