Какими свойствами обладают липиды?

Липиды (от греч. lipos – жир) – органические соединения, основным компонентом которых являются жирные кислоты. В отличие от белков, углеводов, нуклеиновых кислот, липиды не являются полимерными молекулами, их не относят к макромолекулам. Они мало растворимы в воде, но хорошо растворяются в эфирах, бензине, хлороформе и некоторых других растворителях. В состав липидов входят глицерин, а кислоты входящие в состав могут быть насыщенные жирные кислоты, или ненасыщенные. Выделяют простые и сложные липиды. Молекулы простых липидов состоят из остатков жирных кислот и спиртов. К этой группе относят жиры. Они запасаются в виде капелек в цитоплазме клеток и служат ценным источником энергии. При их расщеплении выделяется в 2 раза больше энергии, чем при расщеплении такого же количества глюкозы. Запасы жира в подкожно-жировой клетчатке млекопитающих позволяет переживать неблагоприятные условия, связанные с недостатком пищи и воды. Особенно данное свойство жиров, накапливаться в организме и при расщеплении выделять внутриклеточную воду, необходимую для процессов обмена веществ в клетке, необходимо для пустынных животных.

Жизнь человека можно назвать мелодией, ведь у каждого человека своя жизнь. Каждая мелодия по своему красива и индивидуальна, так же как и жизнь. У кого-то она звонкая и веселая, а у кого-то глухая и грустная. В каждой песне есть как весёлые ноты, так и грустные и в любой момент они могут резко измениться в своём звучании. Также происходит и в жизни, ведь когда всё кажется идеальным, всё может резко измениться в худшую сторону. И поэтому человеческая жизнь прям как мелодия.

Я думаю, что слова слышать других, значит не только слышать их голос, но ещё и понимать что говорит собеседник.

Відповідь:

Цю новелу вирізняє динамічний сюжет і зразкова композиція. О. Генрі використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв'язкою. Отже «Останній листок» має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв'язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.

Описане в «Останньому листку» психологічне підґрунтя, на якому зав'язується сюжет — не авторська вигадка, а науково доведений факт. Ще з кінця XIX століття психіатри звернули увагу на зв'язок між психологічним станом людини і фізичним станом її здоров'я. Для багатьох хвороб було доведено можливість виникнення на тлі стресу, депресії. Позитивне або негативне самонавіювання також відіграє важливу роль у динаміці одужання: статистично доведено, що позитивно налаштовані оптимістичні люди, особливо за підтримки близьких, одужують швидше, ніж песимісти або самотні особи. Втім, у цій новелі присутня й наукова неточність. Заради художньої образності О. Генрі описав листопад на плющі, хоча в дійсності ця ліана є вічнозеленою.

Пояснення: